За словами науковця. у радянські часи етнографічні дослідження не дуже популяризувалися. А теперішня інформація про Гуцульщину, яка подається, не завжди є достовірною. «Часто бувають глибокі помилки, котрі мене нервували. Не тільки в пресі, але і у науковій літературі. Наприклад, часто лунає визначення, що Гуцульщина – це Рахівський район. Але там є низка сіл, які не є Гуцульщиною», – стверджує автор.
На переконання Володимира Піпаша, буковинська і прикарпатська Гуцульщина наразі більш досліджені. А от на Закарпатті детально цим не займалися.
Презентована сьогодні невеличка книжечка із цінними старовинними світлинами має зручний формат. Особливо привертає увагу обкладинка, на якій розміщено фото літньої гуцулки у національному вбранні і з люлькою у роті. За словами Володимира Піпаша, «У гуцулів збереглися залишки матріархату. Жінкам дозволялося носити штани. Старші жінки мали право курити люльку. Вони були вольовими і гордими». Світлина на обкладинці датована 1927 роком. Автором її є польський фотограф. А ще вона отримала премію на фотовиставці у Франції.
Робота базується як на фактах історичних досліджень, так і на «польових». Чотири параметри, за якими автор визначав приналежність до гуцулів, — використання гуцульської говірки (яка значно відрізняється від долиняньскої), одяг, рід занять (гуцули не займались землеробством, а скотарством) і самоусвідомлення (гуцули чітко відносять себе до українського народу). Крім того, наголошує автор, ці люди ніколи не були кріпаками, вони — войовничі та нескорені.
Олександра Гаркуша — директор видавництва, у якому вийшла книга, так само відзначила гуцульський характер, зазначивши, що «ці люди мають свою ментальність, вони дійсно холеричні, різкі, волелюбні».
Як зазначила видавець, «ця книжечка дуже цікава: хоча тоненька, але змістовна». «От для мене було великим відкриттям, що таке перії. Виявляється, це гуцульські клани, що налічують більше 100 осіб. Перії мали свою символіку і вона була зображена на вишивках. Якщо у сім’ї з’являвся хтось на світ, це відображалося у вишивці. Саме так закодовували свій рід. І таких знахідок у книзі багато», — поділилася враженнями пані Олександра.
Автору пощастило, адже книгу вдалося видати двічі. Спочатку «Видавництво Олександри Гаркуші» надрукувало її накладом в 1000 примірників за сприння народного депутата України Геннадія Москаля, а трохи згодом – у такій самій кількості – завдяки підтримці голови Ясінянської селищної ради Едуарда Зелінського.
Перша презентація книги відбулася під час ХІІІ фестивалю «Гуцульська бриндзя». За словами автора, її сприйняли із захопленням.
В. Піпаш 2012-09-24 / 11:44:47
(п. Ганні та ін.)
Продається у книгарні "Книголюбчик", що на пр. Свободи в Ужгороді. З віторка (25 вересня)книгу можна буде придбати і в ужгородській книгарні "Кобзар". До речі, - недорого.
Ганна 2012-09-23 / 00:20:34
де можна придбати книгу? (м. Мукачеве)
Дякую!
Еміл 2012-09-22 / 12:11:31
Косма, прочитай коментар "гуцула" і зрозумієш мою реакцію. Чи може ти вже "прочітав")), але не хочеш розуміти
Косма 2012-09-21 / 20:14:32
Емілу. Треба толерантніше ставитись до угорців. Тим більше, що в нижній частині Закарпаття побачивши людину одразу і не збагнеш,українець він, гуцул, румун, угорець чи росіянин - стільки всього в нашій крові намішано. Пане Піпаш підскажіть: імя Еміл випадково не угорського походження, чи все ж гуцульського? Бо такі пристрасті нижче прочітав, витягнуті з нічого)
В. Піпаш 2012-09-20 / 22:15:30
Гуцульщиною та гуцулами захоплювалися завжди. Зокрема і європейські подорожники, котрі, із захопленням, називали гуцулів: "Тірольцями Карпат". Наразі є надзвичайно гарна спроба популяризації стародавніх наших звичаїв, побуту та культури, зокрема на фестивалях "Гуцульська бриндзя", із яких - черговий - ХІІІ відбувся 2 вересня поточного року у Рахові. Безумовно він удався. Був гарним святом - яскравою демонстрацією яскравості та своєрідної "родзинковості" духовної та матеріальної культури закарпатських гуцулів, як дуже вишуканої перлиночки української нації. Однак, покращувати можна завжди. Тож, як дослідник нашої закарпатської частини Гуцульського ареалу (хотів написати більш етнологічно прийнятне - "регіону", однак поміняв на подібний термін), рекомендую організаторам: здійснення одного із головних ритуальних дійств фестивалю - "Запалюванням Ватри" - здійснювати це не із допомогою бензинового факела. Набагато "вишуканіше" та захоплююче це би було, якщо б робилося так, як запалювали "Живий вогонь" ще століття (мабуть і менше, тому) наші предки на полонинах, при відритті пастівничого сезону (із допомогою тертя чи викрешування). Як це робити варто запитати у старших людей, або, принаймні, прочитати у моїй книжечці.
Наталка Майстренко 2012-09-20 / 21:26:23
Йой, панночку, файно дякую, що згадали-сти нарешті і про нас.
Лиш про закарпатських гуцілів ми не чули, гуцули є гуцули і жиємо в Карпатах. Карпати гуцули не ділять до Говерли чи Горган та після. Тут ми жиємо, то є наша земля.
Микола Б. 2012-09-20 / 20:04:36
Вітаю, пане Піпаш і дякуву за добру і потрібну роботу (не читав і не бачив книжки), вона потрібна - бо Ми - це Ми! Поговорю з братами Климпушами про цю книжку і постараємось "добратись" до неї...
Еміл-Гуцулу 2012-09-20 / 20:01:52
гнидо-мадярон - ти самий. можеш не ховатис під ніком, я й так знаю, хто ти є
гуцул 2012-09-20 / 19:25:14
Олекса Борканюк був антифашист и його мадяри закатували в тюрмі в Будапешті,а Кабалюк був "велокою людиною,і не тобі гнидо-мадяроне про них Гуцулів двох говорити
Еміл 2012-09-20 / 15:56:53
А там є про "нескорених гуцулів": комуніста-інтернаціоналіста Олексу Борканюка, та ініціатора приєднання Закарпатської України до РРСФР Олексія (Кабалюка)?