За словами науковця. у радянські часи етнографічні дослідження не дуже популяризувалися. А теперішня інформація про Гуцульщину, яка подається, не завжди є достовірною. «Часто бувають глибокі помилки, котрі мене нервували. Не тільки в пресі, але і у науковій літературі. Наприклад, часто лунає визначення, що Гуцульщина – це Рахівський район. Але там є низка сіл, які не є Гуцульщиною», – стверджує автор.
На переконання Володимира Піпаша, буковинська і прикарпатська Гуцульщина наразі більш досліджені. А от на Закарпатті детально цим не займалися.
Презентована сьогодні невеличка книжечка із цінними старовинними світлинами має зручний формат. Особливо привертає увагу обкладинка, на якій розміщено фото літньої гуцулки у національному вбранні і з люлькою у роті. За словами Володимира Піпаша, «У гуцулів збереглися залишки матріархату. Жінкам дозволялося носити штани. Старші жінки мали право курити люльку. Вони були вольовими і гордими». Світлина на обкладинці датована 1927 роком. Автором її є польський фотограф. А ще вона отримала премію на фотовиставці у Франції.
Робота базується як на фактах історичних досліджень, так і на «польових». Чотири параметри, за якими автор визначав приналежність до гуцулів, — використання гуцульської говірки (яка значно відрізняється від долиняньскої), одяг, рід занять (гуцули не займались землеробством, а скотарством) і самоусвідомлення (гуцули чітко відносять себе до українського народу). Крім того, наголошує автор, ці люди ніколи не були кріпаками, вони — войовничі та нескорені.
Олександра Гаркуша — директор видавництва, у якому вийшла книга, так само відзначила гуцульський характер, зазначивши, що «ці люди мають свою ментальність, вони дійсно холеричні, різкі, волелюбні».
Як зазначила видавець, «ця книжечка дуже цікава: хоча тоненька, але змістовна». «От для мене було великим відкриттям, що таке перії. Виявляється, це гуцульські клани, що налічують більше 100 осіб. Перії мали свою символіку і вона була зображена на вишивках. Якщо у сім’ї з’являвся хтось на світ, це відображалося у вишивці. Саме так закодовували свій рід. І таких знахідок у книзі багато», — поділилася враженнями пані Олександра.
Автору пощастило, адже книгу вдалося видати двічі. Спочатку «Видавництво Олександри Гаркуші» надрукувало її накладом в 1000 примірників за сприння народного депутата України Геннадія Москаля, а трохи згодом – у такій самій кількості – завдяки підтримці голови Ясінянської селищної ради Едуарда Зелінського.
Перша презентація книги відбулася під час ХІІІ фестивалю «Гуцульська бриндзя». За словами автора, її сприйняли із захопленням.
