Точної дати його виникнення ще не встановлено. Але з кам'яних плит, видобутих у кар'єрі, вимощено відвідний від річки Визниці канал, по якому поступала вода й обертала колесо на Фрідєшівському чавуноливарному заводі. А це підприємство незабаром святкуватиме 340 років з часу свого створення. Шашкою-мозаїкою, виготовленою каменярами ще мало не два століття тому вимощували вулиці Дебрецена, Будапешта, Шарошпотока, Лемберга (Львова), Мукачева, Ужгорода... Народження Кіровського спецкар'єру, тодішнього «Фрідєшевського каменолому число 1», як сучасного підприємства сталося 1 серпня 1945 року. А до Великої Вітчизняної війни кар'єр належав будівельній фірмі «Кроо і Молнар».
За 66 років діяльності кар'єру як гірничо-промислового підприємства не злічити кількості продукції, відправленої новобудовам України. Сотні вагонів, завантажені щебенем, шашкою бруківкою, шашкою-мозаїкою, грубоколом відправляли гірники в десяток областей України. Горджуся, що керовані мною гірники видобули масивні плиту і плити менших розмірів на спорудження пам'ятника Тарасові Шевченку в Каневі. Меншими плитами було вимощено сходи до пам'ятника Великому Кобзареві. Спеціальну шашку каменотеси підприємства виготовили для вимощення території Національного музею Великої Вітчизняної війни у Києві. Такою ж спеціальною шашкою прикрашено площі біля храмів столиці України, територія музею Миколи Островського в Шепетівці...
Не одне покоління фрідєшівських, шелестівських, кольчинських каменотесів трудилися в інтересах Мукачева. Плити, видобуті в кар'єрі, прикрашають до сьогодні територію біля кінотеатру «Перемога», в якому 26 листопада 1944 року відбувся доленосний для всіх закарпатців Перший з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України, новий пасаж, поряд з кінотеатром, Комсомольський парк, вулиці Комунарів, Терека... Ці унікальні плитки виготовлені півтори-два століття тому. А скільки кам'яної продукції ми відправили на будови Мукачева, зокрема, шкіл, дитсадків, лікарень, поліклінік, жилих будинків! І це при тому, що в розпорядженні міста були Клиновецьке кар'єроуправління, яке свого часу очолював Іван Нацик, Шелестівський дробарний завод...
Фондів місто не мало. Тому доводилося постачати кам'яну продукцію з виготовленої понад план. Особливо запам'яталися мені учасники Великої Вітчизняної війни, полковник запасу заступник голови міської ради Костянтин Кандиба, відомий партизанський командир, депутат міської ради Василь Козлов. Вони приходили просити камінь, коли місто будувало громадським способом – Будинок піонерів, стадіон, критий ринок... У цих випадках ми відправляли на народні будови по кілька самоскидів щебеню, каменю безплатно. При будівництві центрального ринку приходив «вибивати» щебінь для бетонних робіт тодішній начальник ПМК Василь Дулов. Ми живо відгукувалися й на спорудження храмів, зокрема, в Росвигові. Наші каменотеси виготовили кам'яні блоки, що пішли на спорудження паркану навколо римо-католицького собору, кам'яна продукція з Кіровського кар'єру пішла на спорудження паркану навколо колишнього єврейського кладовища...
Олександр Мішин, колишній начальник Кіровського спецкар'єру, "Мукачівська Ратуша"