Велет жив би собі ще не один рік, якби не та обставина, що ріс біля будинку та господарських прибудов. Тож чекати, коли дерево впаде, ставало небезпечно.
Звісно, пан Петро один не справився б, довелося залучити 8 знайомих. А основним знаряддям стали пила та кілька мотузок. Процедура тривала від 9-ї ранку до 17-ї години вечора. Коли роботу скінчили, чоловіки далися диву. Величезний пень, який залишився від красеня, мав у даметрі 2 метри 15 сантиметрів.
90-річний батько пана Петра Михайло каже, що дерево тут росло, відколи себе тямить. По 5-6 великих кошарів горіхів збирали за сезон. Тому на обійсті воно було своєрідним талісманом. Тепер про нього нагадуватиме лише величезний пень...
Оксана ШТЕФАНЬО, "Фест"
23 лютого 2007р.
Теги: