Ми - посередині списку
Комплексний індекс забруднення атмосфери обчислюється за формулою, яка враховує наявність п’яти найбільших забруднювачів, і от за цим КІЗА Ужгород стоїть 23-м у списку з 53 міст, де ведуться спостереження. Безпосередньо за нами йдуть Вінниця та Кривий Ріг, перед нами - Херсон, Київ, Миколаїв. Традиційно найбільш загазовані населені пункти знаходяться на Сході, де концентрується велика промисловість. Але, що дивно, повітря такого потужного індустріального центру як Харків уже не перший рік виявляється значно чистішим за наше (він - на 46-му місці). Василь Лобко там був, вивчав досвід і зробив висновок, що весь секрет - в озелененні та максимальній нейтралізації всіх забруднювачів, котрі осідають на землю. Щоб у довкіллі зависало якомога менше пилу, який потім захоплює всю “хімію”, викинуту транспортом і виробництвом, харківчани засаджують густим травостоєм кожен клаптик землі - відкритого ґрунту там практично нема. До того ж уже о 6-й ранку і дороги, і травичку не просто поливають, а миють. Себто за поливальною машиною їде інша, яка всмоктує брудну воду, в тому числі з трави. “Вони дійшли такого рівня, про який ми поки що можемо тільки мріяти, - каже Василь Юрійович. - Але незважаючи на різницю в можливостях наших бюджетів, мусимо прагнути запровадити в себе щось подібне”. До слова, кілька сучасних прибиральних машин в Ужгороді вже є, тож початок покладено.
Цікаво, що відома оздоровниця Ялта чистотою повітря похвалитися не може: ситуація там на кілька позицій гірша, ніж у “серединному” Ужгороді. Причина парадоксу - в курортному місті хтось додумався побудувати потужний нафтопереробний завод.
Утім, Василь Лобко вважає, що порівнювати між собою населені пункти всієї України не зовсім коректно, адже промислових викидів на Сході набагато більше. А тому з власної ініціативи як голова крайового осередку “Всеукраїнської екологічної ліги” окремо складає рейтинг для правобережної частини держави. І тут картина для Ужгорода не така втішна: серед восьми обласних центрів ми на другому місці за забрудненням атмосфери (КІЗА - 7,8) після Луцька (у них - 9). Впритул до нас у межах статистичної похибки йде Вінниця (КІЗА - 7,7), далі - Рівне (6,5). Найлегше на правобережжі дихається у Тернополі (КІЗА - 3,6), трохи гірше у Львові (5,6), Чернівцях (5,8), Хмельницькому (6,2). Для порівняння зауважимо, що комплексний індекс забруднення атмосфери по Україні в середньому в 2009 р. становив 8,1, а в 2008-му був 9,2. Отже, нарешті намітилася тенденція до зменшення забруднення, що характерно й для Ужгорода. Правда, перше, що спало на думку, - позитивна динаміка зумовлена кризою: виробництво згорталося, от і викидів поменшало. Та Василь Юрійович вважає, що цим можемо завдячувати погодним умовам: минулоріч було значно більше дощових і снігових днів, а опади - природний сорбент для хімії в повітрі.
Фактори ризику
Що ж найбільше забруднює наше повітря? У всіх містах у трійці лідерів обов’язково фігурує формальдегід. Конкретно в Ужгороді до забруднювачів також відносяться диоксид азоту, оксид вуглецю, оксид азоту і завислі речовини. В інших населених пунктах свої варіації, залежно від особливостей місцевої промисловості. На формальдегіді ж акцентується особлива увага, бо він - потужний канцероген. За свідченням медиків, у нашому обласному центрі серед онкозахворювань на першому місці - рак верхніх дихальних шляхів, і “підозрюваний” у провокації - саме формальдегід. Але звідки він береться в непромисловому Ужгороді? Одне з основних джерел - транспорт (побічно про це свідчить той факт, що в центрі, де велике скупчення машин і вони рухаються повільно, формальдегіду на 10-15% більше, ніж у промисловій зоні), у першу чергу той, що їздить на метані. Це встановили не працівники ЛСЗА, а науковці, зокрема професор Василь Гомонай. На цю тему пишеться вже третя дипломна робота, кілька разів проводилися експериментальні заміри, і вони щоразу підтверджували: найбільше викидів формальдегіду дають двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на метані, далі йдуть дизель, бензин від найнижчого і до найвищого октанового числа, а найчистішим є пропан.
Хтось може заперечити, мовляв, метан давно рекламується як найбільш екологічне пальне. Інших викидів він дійсно дає менше, ніж дизель та бензин, тому довгий час так і вважалося. А формальдегід тоді просто ніхто не вимірював. Такого ґатунку казус був із Василем Лобком у Румунії: він поїхав у складі делегації в Сату-Маре, глянув їхній КІЗА і не міг збагнути, чому в них кращі показники, ніж у нас, хоча ситуація загалом подібна. А з’ясувалося, що румуни просто не міряли формальдегід. Утім, років 15 тому і в нас його відстежували лише у великих промислових центрах.
Отже, якщо вже використовувати газ як пальне для автомобілів, то тільки пропан. Бо метан хоч і найдешевший в експлуатації, та збільшує ризик ракових захворювань.
Що робити?
Сподіватися, що всі власники вже наявних метанових двигунів внутрішнього згоряння враз виявлять високу екологічну свідомість і перейдуть на пропан, вклавши чималі гроші в заміну установки, - марно. Тим більше, що й усі інші види пального формальдегід теж постачають, хоч і в менших кількостях. Тому Василь Лобко каже: в першу чергу для покращення ситуації треба максимально озеленити місто і засіяти травою кожен клаптик вільного ґрунту, як це зроблено, наприклад, на оновленому проспекті Свободи. По-друге, і вулиці, і зелень треба мити, а не поливати, про що говорилося вище. Ну і, звісно, потрібно всіляко обмежувати викиди. У цивілізованих країнах для цього автомобілі мусять бути обладнані справними каталізаторами, які доспалюють формальдегід, що дуже суворо контролюється. В Україні не те що не перевіряють справність, а навіть наявність каталізатора ДАІ не вимагає: на державному рівні немає такого закону. Тим часом у нас їздить купа старих машин без цього приладу (чим старіше авто, тим більшої шкоди довкіллю воно завдає), а на тих, що зійшли з конвеєра з ним, через кожні 3 роки мали б міняти пристрій на новий - дорогі кольорові метали в ньому вигорають, тож ремонту він не підлягає. Проте люди не роблять цього через вартість каталізатора (японського) - 600-800 доларів. У Білорусі, до речі, цю проблему оперативно вирішили, налагодивши виробництво значно дешевших власних аналогів. Ми теж могли б їх закуповувати, поки не матимемо своїх. А такі вже, фактично, є: професор Геннадій Столяренко із Черкас розробив каталізатор, котрий наразі обходиться в 1500 грн., а при серійному виробництві став би суттєво дешевшим. Та поки він проходить апробацію, а в Україні цей процес може розтягнутися на роки.
Стимуляція покупки нових авто теж покращила б ситуацію. На Заході вважається, що більше 5 років машина не може оптимально працювати, тому власникові пропонують її здавати, а взамін придбати нову з суттєвою знижкою.
Ще одна корисна ідея, поширена у світі, полягає в тому, щоб до міста доїжджати власним транспортом, залишати його на стоянці на околиці, а далі пересуватися громадським. А то й узагалі користуватися велосипедами чи пройтися пішки. Ужгородські масштаби, приміром, це цілком дозволяють. Є й вітчизняні позитивні приклади: у Севастополі весь внутрішній зв’язок перевели на електромобілі. Закупили їх десь 50 - і викидів нуль, і на пальному заощаджують. Щось подібне запровадили у центральній частині Львова. Тож Ужгороду варто тримати на це курс, принаймні у перспективі.
Отже, підбиваємо підсумки. Проблема транспортного перенасичення в нашому місті стоїть гостро. Плюс географічне положення - у своєрідній ямі - спричиняє специфічний мікроклімат, коли 70% днів у році у нас повний штиль і повітряні маси не видуваються за межі цього “котла”, в якому ми всі варимося. Відтак кожному власнику авто варто дбати про його справність і намагатися не використовувати машину там, де можна пройтися пішки. А на загальноміському рівні цим питанням обіцяли зайнятися в управлінні інноваційних впроваджень, інвестицій та сталого розвитку міста Ужгородської міської ради. Василь Лобко, у свою чергу, зробить усе можливе, щоб забезпечити всіх небайдужих об’єктивною інформацією.
2010-05-18 / 08:23:00
В матеріалі згадується, що чистота повітря також залежить від озеленення містя (як наприклад у Харкові). Тож із тенденцією міської влади Ужгорода винищувати зелені куточки міста задля власної комерційної вигоди Ужгород скоро стане в лідерах по брудному повітрю.
А чиновникам "причетним" до цього хочеться побажати взяти собі на той світ всі зароблені таким чином капітали. Може там надихаються....