Візьмемо, для прикладу, Ужгород. Тут, як і скрізь по Україні, ринок охоронних послуг поділений між недержавними структурами і міліцейською Державною службою охорони. В місті зареєстровано 30 фірм охоронного призначення. Щоправда, 7 з них зазначеною діяльністю не займаються. Але кількість не завжди означає якість. Проаналізуймо хоча б початок року в криміногенному аспекті, звернувшись до міліцейських зведень.
У січні цього року в чергову частину Мукачівського міськвідділу міліції надійшло повідомлення від керуючого однієї з місцевих фірм про те, що тут виявили пошкодженим банкомат. На місце пригоди негайно виїхала слідчо-оперативна група. Як з’ясувалося, невідомі зловмисники проникли у приміщення цього закладу в нічну пору, відтиснувши метало-пластикові вхідні двері. За допомогою різака пошкодили задню частину банкомату, звідки поцупили чималу суму грошей. Пошуками крадіїв наразі займаються правоохоронці. Варто сказати, що вхідні двері фірми не були обладнані металевими гратами, не проводився відеонагляд та була відсутня охоронна сигналізація. Чи варто дивуватися, що для злодіїв не становило великих труднощів проникнути в приміщення та, розкурочивши банкомат, витягнути гроші й спокійно втекти. Банкомат знаходився під охороною одного з недержавних охоронних підприємств. Тут мимоволі хочеться нагадати власникам відоме прислів’я: скупий платить двічі. Бо якби керівництво фірми заключило договір з Державною службою охорони, довелося б усувати згадані недоліки, а на це виділяти грошей підприємству чомусь не хочеться. Тож те, що трапилося, є швидше закономірністю, ніж випадковістю.
Ще один факт. На початку березня об’єктом крадіжки злодії обрали один з ужгородських елітних магазинів, звідки поцупили 23 жіночі шуби. Усередину невідомі проникли, пошкодивши серцевину врізного замка на вхідних дверях. Сума збитків сягнула аж 330 тисяч гривень. І хоча магазин обладнаний системою відеоспостереження, але грати на дверях і вікнах відсутні. До слова, і цей торговий заклад знаходиться під охороною недержавників... Коментарі, як кажуть, зайві.
Згадаймо також розбійний напад на банківську установу в обласному центрі Закарпаття, що мав місце кілька років тому, та свіжий приклад розбою на банк у гірському райцентрі Рахів. На щастя, в останньому випадку працівники міліції злочинців затримали. Але ніхто не може гарантувати, що крадії не продовжуватимуть грабувати фінансові установи. Тож для захисту таких закладів потрібна кваліфікована охорона, котра здатна дати гідну відсіч зловмисникам.
Доречно сказати, що, на відміну від недержавних охоронних підприємств, ДСО несе повну відповідальність за збитки, котрі власник об’єкту зазнає з вини правоохоронців. До того ж, є ще один незначний, здавалося б, на перший погляд нюанс. Державна служба охорони сплачує податки на загальних підставах, і ці податки йдуть у місцевий бюджет. А якщо врахувати, що недержавники в основному з інших областей і сплачуть податки за місцем реєстрації, то обласний бюджет Закарпаття внаслідок такої діяльності зовсім не поповнюється.
Отож, підсумовуючи, зауважимо: перш, ніж обрати фірму, котра надаватиме охороні послуги, варто добре помізкувати. При цьому слід врахувати суспільну думку з цього приводу, адже вона нерідко більше важить, ніж всі показники разом взяті. Значна частина найпотужніших підприємств Закарпаття успішно співпрацює з ДСО. Поза сумнівом, цей факт є найкращим віддзеркаленням фаховості, надійності, оперативності саме міліцейської охорони, котра на ринку охоронних послуг працює вже понад 55 років і, без сумнівів, відіграє провідну роль.