Молоді християни руху "Discovery" влаштували свято в циганському таборі на Закарпатті (ФОТО)

Саме до цих людей приїхали гості з далекого Києва. І не хто-небудь, а молоді християни - учасники руху "Discovery".

У грудні вже минулого року на зустрічі руху учасникам запропонували добру справу - зібрати подарунки циганським дітям. До акції підключилися різні церкви. Причому не тільки київські. У результаті майже сімдесят подарунків і з десяток мішків з речами прибуkb в Жнятино сонячної суботою 16 січня.

Мешканці табору знали про приїзд гостей заздалегідь. В призначеній другій годині дня вони зібралися в маленькому церковному будинку посеред табору.

Молоді циганські матусі прийшли зі своїми немовлятами і не соромлячись годували грудьми дітей на очах у всіх присутніх. Дітлахи, все чорноокі та замурзані, з диким захопленням брали участь у всіх іграх і конкурсах. Та й деякі дорослі цигани з азартом включалися в розплутування кісок та перекидання повітряних кульок по кімнаті.

Невеликим ускладненням було те, що діти майже не знають ні російської, ні української. На щастя, знайшлася молода жінка, яка з величезною радістю в очах перекладала присутнім і правила гри, і вітальне слово Дениса Наконечного.

Великий захват, виражений писком і виском і смиканням за лапи, викликали ведучі, одягнені в костюми тигра і собачки. Кожен хлопчик і дівчинка, з тих, що сміливіші, вважали своїм обов'язком смикнути їх за хвіст.

Про суть Різдва розповів учасникам свята мультфільм з серії клубу Суперкниги. Разом з героями мультфільм всі побували в печері, де народився Спаситель, побачили пастухів, мудреців та інших учасників події. Навіть семирічний смуглячок, який зручно розташувався на руках своєї матері, не відводив погляду від екрану.

"Ми такого в житті не бачили" - говорить жінка. "Такого свята у нас ще не було", - пояснила. "Так все добре про Різдво говорите. А я на Різдво дуже сильно нагрішила" - повідомляє мені і жалібно дивиться в очі. "Я жебракувати ходила". "Так це ж все одно, що колядувати. Головне, щоб не красти - це гріх" - відповіла я перше, що спало на думку. Під час невеликих пауз вона розповідала, як важко живеться циганам, як всі погано ставляться, не беруть на роботу, що часто цигани вмирають від того, що немає грошей на лікування.

Наприкінці програми кожному хлопчикові і дівчинці вручили по подарунку. Кожній родині вручили по продуктовому набору. Соромлячись бідності своїх осель, цигани все ж таки були дуже раді гостям, запрошували на чай. Але часу було мало і, передавши вітання, пакет і помолившись, "дискаверці" бігли в таке житло. Розтануле болото і начищені вранці чоботи були дуже дрібною деталлю, яка втрачала останнє своє значення для тих, хто розумів, як сильно потрібен Бог, Його любов і розрада кожній людині циганського народу.

Теги: цигани, Жнятино, табір, Різдво

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати