Академік Іван Зозуля і член-кореспондент АГНУ Анатолій Гайдін попереджали про майбутню техногенно-екологічну катастрофу, мільйонні збитки і про загрозу існуванню Солотвинських алергологічних лікарень. (Цей лист розміщене на сайті Закарпатської облдержадміністрації.)
У деталі подій, що відбуваються в селищі, кореспондента «2000» присвятив головний лікар Української алергологічної лікарні Ярослав Чонка.
- Чи не згущують вчені фарби? - поцікавився я у свого співрозмовника.
- Судіть самі, перед Новим роком була затоплена 9-а шахта Солотвинського солерудника. Разом із нею припинило існування підземне відділення Української алергологічної лікарні, розміщене в цій шахті. За три з гаком десятиліття тут встигли пролікувати більше 100 тис. хворих.
- Уточніть, будь ласка, коли було відкрито підземне відділення?
- Його побудували в січні 1976 р. на глибині 300 м. До того часу в Солотвині вже існувала обласна алергологічна лікарня - її підземне відділення з'явилося в жовтні 1968 р. в старих штольнях 8-ї шахти на глибині 200 м. А взагалі першими лікувати хворих бронхіальну астму та алергіків в соляних шахтах стали в Польщі, в Величці (це місто в 40 км від Кракова).
- Через що було затоплено 9-у шахту?
- У 2002-му на глибині 380 м в шахту прорвалася вода. Причиною стала неправильна експлуатація родовища. Ще в радянські часи, щоб збільшити видобуток солі, тут почали проводити інтенсивні вибухові роботи. Дійшли до краю покладів солі і, очевидно, порушили покрив. А можливо, вода прорвалася через старі гідрологічні пошукові свердловини, просверлені в 50-х.
- А зупинити воду можна було?
- Звичайно. Треба було зробити тампонаж свердловин (ізоляцію від водоносних пластів - авт.). Але проект був дорогим - на 26 млн. грн., і нічого не зробили. Воду відкачували, вона прибувала, розмивала сіль, почалося інтенсивне карстоутворення, земля стала обвалюватися. Це відбувалося протягом двох останніх років. В результаті 9-у затопили. Розвідані запаси солі в цій шахті становили 150 млн. т. А щоб відкрити нову, знадобиться вже 150 млн. грн. Взагалі, за оцінками фахівців, в Солотвині поклади солі становлять 70 млрд. т. Причому наша сіль дуже чиста - 99-процентний хлорид натрію.
- Звідки у вас такі пізнання в гірській справі, ви ж лікар?
- Я працюю в алергологічній лікарні з 1981 р. За цей час багато чого навчився. І потім у нас є своя «гірська служба», що складається з колишнього начальника і колишнього головного інженера 9-ї шахти.
- Зрозуміло, але ж хворих можна лікувати і у 8-й шахті. Або я помиляюся?
- Ні, ви маєте рацію. Ця шахта почала працювати в 1884 р. - носила ще ім'я імператора Франца-Йосипа, потім генсеків Сталіна і Хрущова. Але зараз 8-а виробила свій ресурс. Запасів солі там практично немає. Хоча використовувати цю шахту для лікування хворих можна. Коли перше підземне відділення, відкрите в 8-й шахті в 1968-му, зруйнувалося, було відкрито друге. В обласній лікарні лікувалися близько 1000 чоловік в рік, а у нас - до 5 тис. Коли 9-у шахту почали закривати, ми розробили проект нового підземного відділення у 8-й шахті, розрахованого на 90 ліжок, але з 1 січня спуск хворих у шахту припинився.
Кілька варіантів для 8-ї шахти
- Чому?
- Солерудник заборгував Солотвинському гірничорятувальному взводу майже 800 тис. грн. Рудник - банкрут і розрахуватися не може. Тому взвод зараз збираються розформувати, а без рятувальників спуск під землю заборонений. У підсумку ми стали заручниками конфлікту між Мінагрополітики, якому належить рудник, і МНС, якому підпорядковується гірничорятувальний взвод. Через цеобидві лікарні - наша і обласна - простоюють.
- А у вашій лікарні з розрахунками все в порядку?
- Ми щомісяця платили 120-140 тис. грн. солеруднику за спуск і підйом хворих, використання електроенергії і т. д. Заборгованості у нас немає, крім того, обидві лікарні частково оплачували і роботу рятувальників.
- До речі, дорого лікуватися у вас?
- Державні путівки - ті, які розсилалися по обласних управліннях охорони здоров'я, - безкоштовні. Але оскільки повного фінансування немає, ми багато в чому жили за рахунок позабюджетних коштів. У минулому році дитяча путівка у нас коштувала 2200 грн., а доросла - 3000. Термін - 24 дні. Тепер порівняйте: хворому астмою постійно потрібно витрачати майже 1000 грн. в місяць на інгалятори, таблетки і інші ліки. Ще одна цифра для порівняння - в карпатських санаторіях путівки коштують по 6000 грн.
- Якісь варіанти вирішення проблеми 8-ї шахти є?
- Цілих три. Перший. Зараз на столі у міністра аграрної політики Юрія Мельника лежить наказ про консервацію 9-ї шахти. На це потрібно 15 мільйонів, і Юрій Федорович обіцяв їх знайти з резервів міністерства. Цим наказом передбачено і роботи з порятунку 8-ї шахти. Відповідно отримають фінансування та рятувальників - без них роботи вести не можна. Коли міністр наказ підпише, МНС укладе договір з солеруднику.
Другий варіант. Скоротити чисельність взводу рятувальників, і тоді його зможуть фінансувати самі лікарні. Крім того, ми можемо сформувати добровільну рятувальну дружину зі своїх працівників. Але МНС на цю пропозицію не погоджується.
Третій варіант. В Закарпатті є зведеного гірничорятувального загону, який фінансується з бюджету. Точно так само можна перевести на повний бюджет Солотвинський взвод. А то виходить, що ми, державна організація, платимо іншій державній структурі. Навіщо перекладати гроші з кишені в кишеню?
Була ще одна ідея: кілька років попрацювати в 8-й і паралельно готувати нову шахту. Зараз НДІ соляної промисловості з Артемівська вивчає таку можливість. Але, на жаль, черпез економічну кризу реалізувати її поки не вийде.
Солотвинські озера: вчора і сьогодні |
Потрійний удар
- Чим загрожує закриття лікарні?
- Є люди, які просто не можуть жити без Солотвина. Людина пролікується у нас, а потім рік проведе без ліків. А діти після лікування в соляних шахтах можуть повернутися додому повністю виздоровілими.
Ми навіть в 90-і працювали з повним завантаженням. В Україні понад 2 млн. хворих на астму, і їх, на жаль, стає тільки більше. Зараз в Солотвино їдуть на лікування з Росії, Молдавії, Казахстану, Прибалтики, були пацієнти із США і Ізраїлю.
Крім того, солерудник і лікарня є бюджетоутворюючими організаціями для Солотвина. У нашій лікарні працюють 400 чол., в обласній - 100. Якщо обидві лікарні закриються, медики та обслуговуючий персонал залишаться без роботи. Те саме і з рудником, де раніше було 1600 чоловік. А населення всього селища - близько 8 тис.
Бездіяльність загрожує Солотвину серйозними соціальними проблемами: провали, про які я говорив, пішли по всьому селищу і вже наближаються до житлових будинків. У зоні можливих провалів знаходяться каналізація, центральний водопровід та трансформаторна станція.
Вже катастрофічно обміліли Солотвинські соляні озера, де вода не менш цілюща, ніж у відомому Мертвому морі. Це може призвести до руйнування баз відпочинку, побудованих коло лікувальних водойм.
- Ви говорили про медичний і соціальний аспекти проблеми, але є ще й науковий...
- Якщо не врятувати лікарню, то Україна повністю втратить наукові пріоритети в області спелеотерапії. Наша лікарня - найбільша у світі. На її базі були захищені понад 20 дисертацій. Одна з них присвячена унікальній темі - лікування в соляній шахті опікових захворювань. Ми вже лікували 260 таких хворих.
- Що ж буде далі?
- Не знаю. На роботі телефонну трубку вже не беру. Що я можу сказати людям? Проблему Солотвина потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. Оскільки питання давно вийшло за межі можливостей органів місцевої влади, в т. ч. і обласної.
Довідка
Українська алергологічна лікарня.
Головний лікар - Ярослав Васильович Чонка.
90575, Закарпатська обл., Тячівський р-н, сел. Солотвино, вул. Терека, 42.
Тел. / факс (03134) 215-00.
анонім 2009-02-25 / 09:57:00
Галстук шею еле "обнимает" от "переживания" за народ. Пора на "тушенку".