Ванна кімната давно перестала бути суто «технічним» приміщенням. Це місце швидкого перезавантаження зранку і маленький спа-ритуал увечері. Правильно підібрана душова кабіна економить простір, тримає тепло та бризки, виглядає частиною інтер’єру й не вимагає складного догляду. Подивитися реальні конфігурації й приклади можна тут: https://www.weston.com.ua/dushovi-kabiny
Душова — це про логіку руху і суху підлогу. Вона відокремлює «мокру» зону від усього іншого, зберігаючи світло та відчуття простору. У невеликій ванній кабіна дає додаткові сантиметри для тумби чи пральної машини, у великій — структурує простір і підкреслює обрану геометрію.
Walk-in. Одна або дві стаціонарні панелі без дверей — мінімум фурнітури, максимум повітря і простоти догляду.
Кутова. Оптимальна для малих кімнат: фіксована частина + двері (розсувні чи маятникові).
Нішeва. Скло між двома стінами — естетично й герметично, якщо хочеться чіткого «кордону» душової.
П-подібна/лінійна. Для просторих планувань, коли душ — центральний елемент композиції.
Розсувні заощаджують місце попереду та не «чіпляють» меблі.
Орні дарують відчуття входу в окрему зону.
Маятникові відкриваються в обидва боки — зручно, коли траєкторія вільна.
Вибір механіки залежить від ширини проходу, позиції тумби, пральної машини та напрямку руху у вашій ванній.
База будь-якої кабіни — загартоване скло 8/10/12 мм. Воно стійке до перепадів температур і, у разі пошкодження, розсипається на дрібні гранули.
Прозоре підсилює відчуття площі та «показує» плитку.
Сатин/матування додає приватності без візуальної «ваги».
Бронза чи графіт створюють глибину і камерність.
Профілі та фурнітура — алюміній або нержавіюча сталь з полірованою чи сатиновою обробкою; колір можна узгодити з іншими металевими елементами (змішувачами, ручками, тримачами).
Піддон — швидкий монтаж і передбачувана геометрія, доречний, коли ремонт майже завершено. Лінійний трап і плитка «в рівень» — для монолітного вигляду та зручного безпорогового входу. Важливо дотримати ухили, герметизацію та висоту порога (якщо він є), щоб вода залишалась у зоні душу, а не на килимку.
Продумайте дрібниці, які відчуваються вже з першого тижня користування:
ширину входу (комфортно від 600–800 мм);
розташування рушників «на відстані руки»;
нішу або полицю під косметику — без пляшок на підлозі;
термостат для стабільної температури;
дві лійки (верхня «тропічна» та ручна) для гнучких сценаріїв душу.
Скло працює як «підсилювач» світла. У мінімалістичних інтер’єрах пасує прозоре скло й тонкий чорний профіль; у теплих натуралістичних — сатин і латунні акценти; у графічних монохромах — відтінки бронзи або графіту. Головне — щоб душова не змагалася з іншими акцентами, а підтримувала цілісну композицію.
Сучасні покриття типу «анти-крапля» помітно спрощують прибирання: краплі не залишають вапняних слідів і знімаються м’яким скребком за хвилину. Провітрювання після душу допомагає склу «не плакати», а фурнітурі — довше зберігати вигляд. Абразивні засоби — зайві; достатньо нейтрального мийного розчину.
Невірна траєкторія відкривання дверей → перевіряйте зіткнення з меблями/сушаркою.
Недооцінена вентиляція → пара довше «тримається», з’являються плями.
Економія на фурнітурі → через рік з’являються люфти й скрип.
Відсутність ухилів → калюжі за межами душової.
Рішення прості: план, замір, коректний розрахунок гідроізоляції та вибір перевірених комплектуючих.