Поліція справу кваліфікувала за декількома статтями Кримінального кодексу України – нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст.121 КК), викрадення людини (ст.146 КК) та крадіжка (ст.185 КК).
Нападників було двоє і під час цього звірячого побиття вони перебували в стані з ознаками наркотичного сп'яніння. Останній раз, перед нападом, їх бачили в місцевому елітному ресторані "VIP", що належить родині Лунченка. Однак, ні відео з камер спостереження, ні будь-якого іншого сприяння по ідентифікації злочинців, народні обранці, як народний депутат Валерій Лунченко, так і його батько, депутат Хустської міськради Валерій, не надали.
Але все ж, за допомогою оперативно-розшукових заходів поліції вдалося встановити одного з нападників, зокрема через присутність його мобільного телефону на місці злочину. Ним виявився представник місцевого криміналітету Роберт Борка (зять народного депутата Михайла Ланя).
Після цього слідство дуже швидко почало гальмуватись, а через півроку стало зрозуміло, що справу намагаються "замнути" і карати винних ніхто не збирається. Першим дзвіночком стало те, що суд, розглядаючи клопотання органів досудового слідства про запобіжний захід, відпустив першого підозрюваного Р.Борку під символічну заставу в 149 000 грн. і зобов'язання не виїздити за межі Хуста. За наявними доказами у родини потерпілого цей підозрюваний систематично порушував навіть це зобов'язання суду і безкарно виїздив за межі міста, що підтверджується і жорсткою ДТП на Іршавщині в квітні 2017 р., в якій і загинув Р.Борка.
Авто Роберта Борки після ДТП 26.04.2017
Іншому нападнику слідство відмовляється вручати підозру по сьогоднішній день, не зважаючи на його впізнання потерпілим, який вказує чітко, що це Олег-Василь Глібчук. Як зазначають джерела в правоохоронних органах, брат цього нападника є родичем особисто В.Лунченка.
Під час перебування в лікарні жорстоко побитого Василя до його батька Ярослава прийшли наближені до нападників люди, які запропонували гроші за відмову від всіх претензій та мовчання. Батько категорично відмовився, оскільки прагнув лише одного – справедливого покарання винних.
Після цього був спалений його мікроавтобус.
Тому батько потерпілого зустрівся спочатку з тодішнім головою Закарпатської ОДА Геннадієм Москалем, який, побачивши фотодокази жорстокого побиття, негайно перенаправив його до начальника обласної поліції Сергія Князєва, який нині очолює Нацполіцію України. Останній, побачивши фото і матеріали справи, відразу погодився, що місцеві правоохоронці дали неправильну правову кваліфікацію, оскільки наявні всі ознаки замаху на вбивство (ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК) і дав відповідні вказівки слідству.
Звертався Перец Я.В. особисто і до радника міністра МВС, народного депутата Геращенка, під час його робочого візиту на Закарпаття в зв'язку із "мукачівською стріляниною" за участі бійців "Правого сектора". Той пообіцяв розібратися та направив відповідне депутатське звернення. Однак і воно не дало результату.
Всі закарпатські правоохоронці неофіційно зводили свої відповіді до одного: "Ви ж розумієте, що нічого не доб'єтесь і справедливості не здобудете, поки при владі Лунченко".
Керівники обласної поліції Роман Стефанишин і прокуратури Володимир Гаврилюк, до яких потерпілий звертався ще у липні 2017 р. із скаргою на бездіяльність працівників Хустської місцевої прокуратури та поліції і проханням перекваліфікувати справу як "замах на вбивство", не вжили жодних заходів реагування. Це, в свою чергу, наштовхує на думку і на їх причетність до "кришування" даної резонансної справи – через особисту корупційну зацікавленість або ж на прохання того ж таки народного депутата Валерія Лунченка.
І дійсно, з часу з тих жорстоких подій минуло вже 4 роки, а справа і далі "припадає пилюкою": щодо першого нападника – Р.Борки суддя Олена Лук'янова справу закрила в зв'язку із його смертю, а щодо іншого – поліцією навіть не оголошена досі підозра.
Тим часом молодий хлопчина Василь Перец через завдані побиттям травми має групу інвалідності та постійні головні болі, а реально покараних і досі нема.
Хоча невеликий здобуток в даній справі все ж є.Було визнано винним у фальшуванні матеріалів кримінальної справи одного із хустських правоохоронців – слідчого Івана Чопея. Так вироком Хустського райсуду від 2 березня 2018 р. встановлено, що І.Чопей, перебуваючи на посаді слідчого СВ Хустського міського відділу міліції, підробив "протокол впізнання" в інтересах підозрюваного Р.Борки з метою перекладення вини у вчиненні цього тяжкого злочину на іншу, непричетну, тобто зовсім невинну особу.
Однак екс-слідчий І.Чопей так і не відбув реального покарання, оскільки тим же вироком суду його було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням трьохрічного строку давності вчиненого ним службового підроблення.
Наразі дане рішення суду в зв'язку із м'якістю покарання оскаржується потерпілим в апеляції, оскільки В.Перец обґрунтовано вважає, що екс-правоохоронця І.Чопея засуджено лише формально – за мінімальною ч.1 ст. 366 КК України "Службове підроблення". Хоча в його діях вбачається склад і інших злочинів – приховування доказів тяжкого злочину, зловживання службовим становищем тощо. Однак, за "дивним збігом", справу не призначали до розгляду в Закарпатському апеляційному суді майже рік, мотивуючи "завантаженістю іншими справами". І лише після дзвінків родини потерпілого до канцелярії суду розгляд даної справи призначили на 23 грудня 2019 р.
Нещодавно батько потерпілого в коментарях на сторінці Фейсбука публічно звинуватив нардепа Валерія Лунченка в тому, що він "кришує вбивць і бандитів". Після чого В.Лунченко призначив йому зустріч 11 червня в родинному ресторані "VIP", начебто щоб спростувати звинувачення в його бік. Я. Перец прийшов на зустріч і прочекав з півгодини, однак сам Лунченко на неї не прийшов, що також може підтверджувати версію батька про причетність даного народного обранця і одного із кандидатів в новий склад парламенту по 71 округу до жорстокого побиття його сина.
Окрім того, Ярослав Перец звертався за висвітленням даної резонансної – як для Хуста, так і Закарпаття в цілому – події про побиття і умисне затягування розслідування правоохоронцями до місцевого телебачення "РТК-Хуст". Однак даний телеканал прогнозовано відмовився робити сюжет. Оскільки, як потім з'ясував Я.Перец, його власником є сам пан Лунченко, а керує ним його дружина.
Тож родина потерпілого Перец сподівається, що справедливість рано чи пізно все ж настане. Можливо вже після зміни влади на місцях та керівництва правоохоронних органів Закарпаття справу нарешті доведуть до суду, а всі причетні особи будуть нарешті притягнуті до відповідальності.
А також висловлює надію, що в подальшому Хустщину не будуть більше представляти у владі такі одіозні люди, як теперішній нардеп Лунченко, який замість того щоб сприяти притягненню винних до відповідальності, займається їх покриванням.