Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтер:
- Я сподівалася, я дуже чекала, я якось розраховувала, що вони дійдуть раніше, але хлопці мені написали, що вони надійшли у березні, майже в кінці березня, але я вітала з Миколаєм вітала, передноворічними, новорічними, з усіма святами січневими, але отримала у відповідь навзаєм і отримала поздоровлення з 8-м березня.
4 дня витратила Ольга, щоб написати кожному моряку. З того часу минуло півроку. Уже пішки можна було в два боки сходити – сміється Ольга. Але російська цензура вперта і послідовна. Вочевидь вчитувались у кожне слово, щоб не дай Бог за ним не стояло подвійного трактування. Ольга виконала усі вимоги російських цензорів і її листи адресати отримали.
Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтер:
- У пості теж було попередження, що не потрібно вкладати якусь символіку, не потрібно вкладати дитячі малюнки, не потрібно писати українською, тому що всі листи вичитуються, а автоматично, якщо ти пишеш українською, то вони могли не дійти до адресата
Перші ластівки із-за порєбріка прилетіли лише в середині червня. Одразу три відповіді на свої листи отримала Ольга. І щастю не було меж.
Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтер:
- Коли побачила Лефортово і Матросская тишина, то я пригала, плакала, ревіла, не знаю, танцювала і сміялась, напевно, водночас.
Мені відповів командир Яни Капу Мельничук Олег, мені відповів Гриценко і також мені відповів Небилиця Богдан наш. Мені дуже приємно насправді і сподіваюсь, можливо пізніше мені прийдуть листи і прийдуть їхні відповіді.
В цих листах просте людське бажання повернутися на батьківщину, в цих листах подяка за підтримку, в цих листах, така, знаєте, сердечна тепла відповідь, що і вдячність, напевно, що є люди, напевно з усіх куточків, я ж не одна така, яка писала і їм це дуже просто дуже-дуже приємно.
Відповіді військових Олюгу окрилили і надихнули. Їм це дуже необхідно, впевнена волонтерка. І вже найближчі вечори присвятить новим листам до московських тюрем.
Ольга ТОМАШЕВСЬКА, волонтер:
- Знову про дрібниці, про погоду, про те, як проходить літо, про те, що їх чекають, про те, що ми сподіваємося, що вони повернуться сюди назад, назад в Україну.