Момент істини: зачитується ухвала суду
Люди, які зустріли цю звістку з полегшенням і піднесенням, втім чітко розуміють, що це лише початок боротьби за свої права. Бо якщо міліція повела себе адекватно і в правовому контексті, то сподіватися того ж самого від Сергія Ратушняка навряд чи варто. А тому підприємці наразі не збираються припиняти цілодобове чергування на ринку: мало що може "стрілити" в голову „народній” владі.
Прогнозувати поведінку нинішнього міського голови Ужгорода важко за будь-яких обставин. Часто не лише його найближче оточення, але й, схоже, він сам не знають, що він зробить наступної хвилини. Нестриманість, конфліктність і фантастичний егоїзм, помножені на абсолютну зневагу до всіх, окрім себе самого, ще довго триматимуть в напрузі тих, кого нині, прямо чи опосередковано, зачепила оголошена мером „базарна війна”. Але чим далі, тим більша кількість людей починає розуміти, що заручниками цих рис однієї людини поступово стає весь Ужгород.
Ця „війна” ще не скінчилася. Але, незалежно від її результату, треба розуміти, що вона не буде останньою. Ратушняк не може перебувати в стані спокою. І для того, аби почуватися комфортно (а надто тоді, коли суспільні очікування не підтверджуються його реальними діями) йому потрібні вороги. Він завжди створює їх сам і з нічого. А потім воює. На сторінках „РІО” і „Трибуни”, в протистоянні з простими базарниками, у власних думках і емоціях. Він воює з вітряками, яких плодить його уява. Але при цьому чомусь зовсім не скидається на Донкіхота.
Втім, він цього і не прагне. Його мета інша. Ті, хто знає Ратушняка зблизька, а не зі сторінок його кишенькової преси, чітко знають, що він не зробить жодного кроку без власної вигоди. Але ця вигода завжди оформлена у привабливу обгортку. В нинішньому „базарному” контексті такою обгорткою є красива, простора, з лавочками і ліхтарями, відкрита для одностороннього руху вулиця Фединця. Ви проти цього? Навряд чи. І ми теж. Але якщо копнути глибше і з’ясувати, під чиї саме інтереси Ратушняк нині так поспішає залишити сотні простих ужгородців і членів їх сімей без засобів до існування, стає зрозумілим, що, в кінцевому підсумку, цукерку він залишає собі. Тоді як людям, в кращому випадку, перепадає красива обгортка.
ПОСТАНОВЧА ЧАСТИНА УХВАЛИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ВІД 10.08.2006 РОКУ ПО СПРАВІ №2/185 ЗА ПОЗОВОМ ПІДПРИЄМЦІВ, ЩО ТОРГУЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ КП ”РИНОК-1”
„Керуючись статтями 117, 118, 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
СУД УХВАЛИВ:
1. Вжити заходів до забезпечення адміністративного позову та заборонити Ужгородській міській раді вчиняти будь-які дії щодо торгових павільйонів позивачів, встановлених в м.Ужгороді по вул. Фединця чи до будь-яких їх частин, такі, як примусовий демонтаж, зміна розміщення, або іншим чином змінювати земельну ділянку під цими об’єктами тощо, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, відповідно захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
2. Питання щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову буде вирішено одночасно з прийняттям постанови судом.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконання ухвали з питання забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, визначеному законом для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.”
Закарпаття online
10 серпня 2006р.
Теги: