– За великим рахунком в основі російсько-українського конфлікту лежить змагання цивілізацій, які в свою чергу відрізняються ставленням до корупції, як моделі феодальних стосунків в сучасних умовах. А участь у переговорах Кучми, Медведчука, Шуфрича, Царьова – це спроба зберегти ці самі корупційні (феодальні) можливості в Україні. Тобто, з одного боку путінський режим для самозахисту інспірує збройний, сепаратистський конфлікт на Сході, прагнучи заблокувати Україні зближення із Західною цивілізацією, а з іншого - основоположники української корупційної моделі намагаються зберегти її під виглядом збереження миру.
Така тактика для президента Порошенка є вельми ризикованою. Можливий тимчасовий виграш полягає в тому, щоб припинити відкриту фазу збройного конфлікту, а згодом розпочати кардинальні антикорупційні реформи. Але є ризик, що «мирне врегулювання» дозволить зберегти ключові тіньові схеми вітчизняної політики та економіки і тоді нас чекатиме чергове величезне розчарування. Тому у Петра Порошенка дуже невеселий вибір. Або підняти українську політику та дипломатію на рівень мистецтва, або стати черговим лузером на вищій державній посаді.