А спроб внести чорного лебедя у фауну нашої країни і не було. «Найперше, це заборонено міжнародними документами як неконтрольована інтродукція видів тваринного світу. А по-друге, навіщо вносити чорного лебедя у нашу фауну, якщо є свій – лебідь-шипун?» Ще у 60-их роках на Закарпатті, у Тячівському районі, бачили лебедя-кликуна, однак це і були останні спостереження цього виду у наших краях. «Лебіль-кликун є північно-сибірським птахом. Його перелітні шляхи пролягають здебільшогоі через Волгу, тож на Україну потрапляють одиниці і дуже рідко», – пояснює орнітолог.
Батьківщиною чорного лебедя є Австралія. Тут він еволюційно сформувався і це є його природнім місцем перебування. Є інформація, що ще у 19 столітті чорного лебедя успішно інтродукували в Новій Зеландії. За словами орнітолога, особливими поведінковими характеристиками від свого білого «родича» цей вид не не відрізняється, однак деякі відмінності між ними все ж таки є. Чорний лебідь, як вже зрозуміло, не є перелітним – добровільно не покидає свого природного місця перебування. На відміну від лебедів-шипунів, у чорних лебедів є голос, яким вони один одного вітають, супроводжуючи це підняттям і опусканням голови. Іноді вони випливають на середину озера, кладуть голову на воду і далеко сурмлять, – напевне, кличуть родичів чи просто висловлюють емоції.
Такий лебединий крик часто чують ті, хто відпочиває у закарпатському Шаяні. Два чорних лебеді (до речі, пара це чи ні, доводиться тільки здогадуватися) населяють тутешнє озеро Силоамську купальню. І додають місцевим і так неймовірним пейзажам ще більшого шарму.
Жива окраса Силоамської купальні. Фото Євгена Павлова
Орнітологи кажуть, що чорні лебеді в умовах неволі, виводять потомство рідко. Однак пан Висиль, фермер з Мукачівщини, у господарстві якого живуть і страуси, і гуси, і білий та чорні лебеді, каже, що цьогоріч його трирічні чорні красені вигодовують перше своє потомство. Правда, у виводку було п'ять пташенят, а вижило, як розповідає фермер, «лише одне, бо найенергійніше і найпрудкіше». Пан Василь розповідає, що за весь час утримання цього екзотичного пернатого не помічав за ним жодних поведінкових забаганок. «Навіть зимою птахи прекрасно почували себе у мене на ставку. Лише коли вдарили морози, то забрав їх у сарай».
Лебеді з мукачівської ферми