На сьогодні маємо чотири «культурні» обласні відзнаки: у галузі літератури імені Ф.Потушняка (5 номінацій), у галузі музичного і виконавського мистецтва імені Дезидерія Задора (6 номінацій) , у галузі театрального мистецтва імені братів Шерегіїв (5 номінацій), у галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва імені А.Ерделі та Й.Бокшая (8 номінацій).
Усього -- 24 номінації. Буває, що з якоїсь номінації премію ніхто не отримує (так, два роки підряд нікого не відзначено у номінації «драматургія»), а буває навпаки: відзначають більше митців з однієї номінації. Цьогоріч у восьми номінаціях «художників» відзначено 11 осіб. Одне слово, життя вносить свої корективи.
Внесли нарешті зміни і в положенні про обласні премії, чого давно домагалася громадськість. Зокрема, забрано умову про обов’язкове перебування претендентів на премію у членах Національної спілки письменників. Тепер претенденти можуть бути просто «професійними письменниками» (художниками, театральними діячами, виконавцями тощо). Це велика перемога здорового глузду, яка відкриває дорогу для відзначення обласною премією всіх, хто з тих чи інших міркувань не є спілчанином.
Особливо парадоксальна ситуація була у номінації «літературна критика і літературознавство», куди науковцям-літературознавцям була закрита дорога, адже вони не є членами НСПУ. Наприклад, із 16 членів кафедри української літератури УжНУ, тільки двоє -- у письменницькій організації. Тож виходила дивовижна річ, люди досліджують літературний процес на Закарпатті, пишуть дисертації, видають книжки, а премії дістаються письменникам, які принагідно щось напишуть на згадану тему. Тепер цей безглуздий бар’єр знятий, і літературознавці зможуть брати участь у згаданій номінації, яка, прогнозую, відразу стане найгострішою і найцікавішою серед премій імені Федора Потушняка.
Серед приємних нововведень – поява номінації «Фольклорист», щоправда, серед «музичних» премій імені Дезидерія Задора. Першим її лауреатом заслужено став невтомний збирач народних скарбів Іван Хланта.
Дивно, що серед театральних номінацій зникла «Вистава для дітей», адже такі спектаклі ставляться в усіх трьох головних театрах області. І ця відзнака стимулювала до змагальності театральні колективи. (Тим паче, що номінація «Краща акторська роль для дітей» є).
Дитяча вистава не може конкурувати з дорослими у номінації «Режисерсько-постановочна група», як це є нині. Адже це не тільки різні жанри, але й інакші підходи. Це різний рівень текстів, смислів, а часто й фінансів. Ніхто ж не порівняє «Тореадори з Васюківки» із «Тінями забутих предків»! Бо при всій повазі до дитячого автора, критики завжди ставитимуть на «серйозний» твір. Тому й оцінювати їх в одній номінації некоректно.
Так само давно час запровадити серед літературних премій імені Ф.Потушняка номінацію «Переклад». Колись Закарпаття славилося своїми перекладачами художньої літератури на всю Україну. Імена Юрія Шкробинця, Дмитра Меденція, Семена Панька були відомі далеко за межами нашого краю. Нині перекладацька діяльність в області практично завмерла. А це великий гріх: бо саме через літературу ми пізнаємо душу сусідів, а вони пізнають нас.
Тому стимулювання перекладів як на українську мову, так із української має стояти одним із першочергових завдань усієї культурної еліти краю. Живемо ж на кордоні із чотирма державами. І грошова премія – чудовий стимул для вельми знеціненої нині перекладацької праці.
Тим паче, що додавши по одній номінації до театральної премії та письменницької, ми би урівняли їх у правах із музичною. Адже тоді всі би мали однаково по шість номінацій. (Про привілейованих «художників», які мають аж вісім номінацій, я вже мовчу).
Ще одним анахронізмом є рядок положення, який зберігся у положенні про премію імені Ф.Потушняка. Звучить він так: премія присуджується професійним літераторам, «які проживають на території Закарпатської області». Хоч просто паспорт з пропискою неси! Для чого ця фіксація у положенні, якщо премія й так називається «обласною»? А якщо геніальний твір про Закарпаття напише наш земляк Сергій Степа, який нині опинився в Угорщині, Оксана Луцишина (США), Ірися Ликович (Австрія), Андрій Любка (Польща) , Лесь Белей чи Ярослав Орос (Київ)?
Нині люди часто змінюють місце свого проживання, але від того вони не перестають бути закарпатцями. Невже краще, аби премію присуджували по третьому колу, обмеживши всіляко можливість брати в ній участь? Тим паче, що такої паспортної прив’язки нема в інших трьох положеннях про обласні премії.
Не треба боятися конкуренції. Чим більша змагальність, тим вища ціна нагороди. Тільки тоді обласна премія матиме вагу, коли участь у ній братимуть усі наявні творчі сили краю.
Час Закарпаття
Олександр Гаврош
, Закарпаття онлайн.БлогиТаня 2012-04-23 / 16:22:26
Ще абсурдніша ситуація з журналістськими преміями. Премію Бабидорича дають тим, що владу хвалять. Торік це була сума 2000 грн. Мізер.
Якщо поетові "шедеври" прочитає 50-200 чол., то матеріали журналіста прочитає більше тисячі. Це мінімум. А якщо газета тиражна, то і поготів.
Я із задоволенням читаю радянських класиків, хоча там багато є іделогем. А нинішніх погортаю і - на полицю складаю....
Ференчук 2012-04-22 / 19:34:36
Тролінг. Перехід на особистості можливий під власними іменем/прізвищем. Адмін
василь горват 2012-04-22 / 17:58:50
Донедавня ситуація з премією Потушняка була не тільки абсурдною. У самому положенні про премію було закладено корупційний принцип (зрозуміло що не навмисно, а за пострадянською інерцією) - право на премію мали тільки члени однієї творчої організації. всі інші письменницькі обєднання або ж одноосібники могли відпочивати.
Слов'янин 2012-04-22 / 17:44:28
Аби зробити обласні премії змагальнішими, необхідно максимально чітко інформувати громадськість про ці премії та їх умови. Прозорість понад усе.
Костянтин Куцов 2012-04-22 / 16:58:23
Автор - абсолютно правий. Хоча, було б ще краще, аби у визначенні лауреатів приймала участь громадськість – потенційні читачі, слухачі, глядачі…