Печатка Авґустина

Викликає захоплення (принаймні в мене) той перебіг подій, як угорські спецслужби пантрували за майже кожним кроком Авґустина Волошина на чужині, і відповідно те, як офіційний Будапешт так і не спромігся схилити його на свій бік. Звичайно, у даному разі варто б зварганити захоплюючий детектив з елементами авантури та психоаналізу, скажімо, в стилі Фрідріха Дюрренматта, ніж і далі марудити світом нікому непотрібними дисертаціями в стінах закарпатських (і не тільки) вишів про ті карколомні часи. Не кажучи вже про дешеві писульки просвітян-автохтонів. Та, безумовно, кожному своє...

Члени уряду Карпатської України (зліва направо): М. Долинай, К. Лисюк (гість), А. Штефан, президент А. Волошин, прем’єр-міністр Ю. Ревай, В. Комарницький, С. Довгаль. 1939 р.
Члени уряду Карпатської України (зліва направо): М. Долинай, К. Лисюк (гість), А. Штефан, президент А. Волошин, прем’єр-міністр Ю. Ревай, В. Комарницький, С. Довгаль. 1939 р.

Отже, не встиг почет А. Волошина ввечері 15 березня дістатися Великого Бичкова та наступного дня поблизу Сігета перебратися на румунський берег, як мадярські нишпорки вже заходилися інформувати куди треба з: Орадеї – Кліжа – Араду – (відтак) – Белграда – Загреба. Потому, в квітні, з: Відня – Братислави – Берліна – Праги. Інформувати з тих міст, де наразі перебував Авґустин Волошин.

Викликає зацікавлення, наприклад, таке донесення: «Августин Волошин, а також колишні міністри Агоштон Штефан та Дюла Реваї перебувають у Братиславі, час від часу там з’являється і Іштван Клочарик, який більшість часу знаходиться у Празі. Квартири цих екс-міністрів розташовані в братиславському готелі «Blaha». У безпосередньому сусідстві з міністрами живуть і керівники січовиків: доктор Росоха, Рогач, Роман, а також колишній начальник поліції Мілей, (...). Всі ці особи мають достатньо грошей, що взяли з собою з Хуста, пограбувавши різні офіційні каси. Також у Братиславі перебуває група учнів разом зі своїми учителями. Це переважно [Велико]березнянські, виноградівські та часткового перечинські школярі, яких взяли з собою їхні вчителі, і тепер під прикриттям Червоного Хреста вони розташовані у казармі «Duna». Ті дрібні чиновники та вчителі, що втекли разом з Волошиним та його друзями і не мали при собі грошей, потрапили до Відня. (...) інші ж працюють на будівництві автошляху за плату 3 марки в день. Останні перебувають у вкрай поганому становищі, бо не витримують важкої праці та й зарплатні достатньо в них хіба-що на прожиття. Вони кілька разів зверталися по допомогу до Волошина, але його оточення пильнує те, щоб інші не отримували з коштів керівництва жодної копійчини. Внаслідок цього між школярами, а також між працюючими чиновниками панує озлоблений настрій – вони зневірилися».

На що 2 квітня 1939 року Авґустин Волошин відгукнувся з хорватського містечка Цриквениця – направив Телеграфній Агенції Угорщини (ТАУ) листа, в якому заявив: «Я не привласнив жодної копійки державних коштів».

Дану заяву голова ТАУ, майбутній намісник у Закарпатті Міклош Козма, 5 квітня з супровідним листом надіслав керівнику інформаційного відділу міністерства закордонних справ Анталу Уллейн-Ревіцькі: «Насамперед я вірю йому, що не він украв шість мільйонів, але те, що він не отримав зарплатні за поточний місяць, варте посмішки. Це ж все-таки нахабність, що він називає себе президентом Карпатської України. Я вчора навіть виступив щодо цього на угорському радіо. Ще більш зухвалим є те, що з використанням державної печатки, яку взяв з собою, він листується з нами як президент, попри те, що наші війська прогнали його та його орду».

У травні 1939 року Авґустин Волошин інкоґніто скаржиться в листі й мукачівському греко-католицькому єпископу Олександру Стойці, що угорська преса звела на нього наклеп: мовляв, він, перебуваючи на посаді прем’єр-міністра Карпатської України, привласнив і прихопив з собою шість мільйонів крон державних коштів. (До слова, про те вперше написала румунська газета «Неділя», а деякі мадярські газети підхопили запущену «дезу»).

Отже, коли ми вже з’ясували, що А. Волошин ніяких мільйонів не крав, то – привертає на себе увагу інше: «Це ж все-таки нахабність, що він (Авґустин Волошин) називає себе президентом Карпатської України. Я вчора навіть виступив з приводу цього на угорському радіо. Ще більш зухвалим є те, що з використанням державної печатки, яку взяв з собою, він листується з нами як президент, попри те, що наші війська прогнали його та його орду» – нагадую, що дана цитата належить Міклошу Козмі.

Державна печатка, що нею скріплював свій підпис Авґустин Волошин, власне й не давала спокою високим мадярським чинам. І не дає спокою декому й нині! Хоч знаємо, що прем’єр-міністр Угорщини Пал Телекі та державний секретар Тібор Потокі, за усної підтримки самого Міклоша Горті, ручалися особисто (письмово) за життя Авґустина Волошина, тільки б він повернувся в лоно... ні-ні – не Аврамове... в лоно великої Мадярщини!

23 січня 2012р.

Теги:

Коментарі

Словянин 2012-01-26 / 20:31:11
Для Faust 2012-01-24 / 13:02:22
...бо там є свої патріотичні, національні уряди, а у нас?..
В сучасній, придушеній латентними структурами, Європі не має патріотичних, національних урядів. Це стосується і України, і Росії. Це сьогодні. Завтра може стати усе навпаки. Тоді і в України зявиться шанс на процвітання, незалежно від того, хто якої думки про Августина Волошина.

ярослав орос 2012-01-24 / 14:26:54
Faust 2012-01-24 / 13:02:22
...а у нас?..

herr faust, а у нас братва заправляє...

Faust 2012-01-24 / 13:02:22
файносьте написали, пане Оросе. Все правда - всі мадаре (до і після Horthy Miklos'а) дуже любили нашу Сріберну Землю, і всі віки хотіли і зараз хочуть мати її у власності. Бо без Закарпаття вони не можуть "склеїти" Nagy Magyarorszag. Вони, мадяре, ніколи не забувають, що "Csonka Magyarorszag - nem orszag, egesz Magyarorszag - Mennyorszag"! Правда, багато угорців проживають і в Словакії,і в Румунії, але вони туди не сунуться, бо там є свої патріотичні, національні уряди, а у нас?..

Русин1 2012-01-24 / 10:44:43
По поводу печати А.Волошина.
«…При задержании (псевдо президента Карпатской Украины А . Волошина) ) изъята круглая печать с надписью "Президия правительства Подкарпатской Руси"
.... Задержание произвел капитан (подпись) Шибайлов. Присутствовал сержант (подпись) Суворов...

К титулу Августина Волошина "монсеньор"
В протоколе допроса следователем Главного Управления контрразведки "Смерш" НКО СССР майором Вайндорфом А . Волошина от 22 мая 1945 г. указаны его личные данные "...происходит из семьи священника, образование высшее- в 1896 г. в городе Ужгороде окончил богословскую академию, а в 1900 г. высшую педагогическую школу в г. Будапеште, прелат, последнее место жительства-город Прага, улица под Липками,12...".
Прелат (от лат. praelatus букв. — поставленный выше) — исторический термин, применявшийся только к кардиналам, архиепископам, епископам, генералам и провинциалам монашеских орденов, аббатам и другим лицам, занимающим высокие должности в структурах католической Церкви. Как хорошо известно, А . Волошин (как и Й.Тисо) не относился ни к одной из этих категорий.

Правда, Папа римский Пий XI в конституции Ad incrementum от 15 августа 1934 года учредил 2 категории прелатов: Первую составляли члены одной из коллегий прелатов. Вторую — лица, не входившие в состав ни одной из коллегий прелатов, так называемые praelati domestici (особенно заслуженные священники из различных регионов).
Существовало 6 коллегий прелатов: В первую входили архиепископы и епископы; Во вторую — так называемые прелаты "Фьокетто", к которым относились 4 должностных лица: Вице-камерленго, Генеральный аудитор Апостольской Палаты, Генеральный казначей Апостольской Палаты,
• Мажордом Его Святейшества.
• Третью коллегию составляли апостольские протонотарии;
• Четвертую — аудиторы суда Рота Романа;
• Пятую — клирики Апостольской Палаты;
• Шестую — референдарии и консультанты (с правом голоса) Апостольской Сигнатуры

Все указывает на то, что Папа Пий XII все же наделил вместе с Иосифом Тисо (послушных орудий в руках итальянских нацистов и немецких фашистов) А . Волошина титулом монсеньор или Почётный Прелат Его Святейшества(лат. Praelatos Honorarios Sanctitatis Suae) — священник, которому папа римский предоставил этот титул.
Почётные прелаты именуются монсеньорами и имеют некоторые привилегии касательно их церковного облачения...