Чому? Адже йдеться саме про історію України і це був важливий етап українського державотворення! Карпатська Україна, яка спочатку існувала в межах Чехословаччини на правах автономії, а згодом була проголошена у березні 1939 року незалежною державою, мала всі нинішні атрибути української держави – герб „Тризуб”, гімн „Ще не вмерла Україна”, державною мовою була проголошена українська.
При цьому Карпатська Україна стала першою українською державою, що була проголошена легально обраним парламентом – Соймом. Депутати (посли) були обрані самим народом у лютому 1939 року. Уряд Карпатської України визнавала Прага і за її дозволом Сойм зібрався на своє засідання. Тобто, центральна влада визнала легітимність депутатів і самого зібрання, на якому була проголошена незалежність.
Важко переоцінити значення Карпатської України напередодні Другої світової війни. Адже вона мала вплив не тільки на українське питання, але й на чеське, словацьке, угорське, румунське, німецьке і навіть радянське. Сам Сталін на з’їзді комуністів СРСР змушений був присвятити окремий гнівний пасаж українській державності за Карпатами.
Доля Карпатської України стала козирною картою у центральноєвропейській геополітиці. За допомогою нього вирішувалися складні дипломатичні завдання: Німеччина залучила у союзники Угорщину, а Радянський Союз отримав позитивний імпульс від Гітлера, що той не ставитиме на „українську карту”. Пізніше це вилилося в договір Молотова-Ріббентропа про розподіл зон впливу у Центральній Європі.
Тема Карпатської України не сходила з газетних шпальт того часу. Про неї було опубліковано сотні статей різними мовами. Бої в березні 1939 року Карпатської України з угорськими військами стали першим в Центральній Європі збройним опором гітлерівській коаліції. Загинуло сотні українських патріотів, обороняючи рідний край. Угорська окупація призвела до терору і зубожіння.
Власне, саме Карпатська Україна визначила подальшу долю краю. Проголошення української державності стало актом національної ідентичності Закарпаття, що отримало логічне завершення у возз’єднанні з Україною у 1945 році. Таким чином Карпатська Україна є ключовою подією в історії краю і за своїм драматизмом, і за подальшим впливом.
Натомість про цю важливому подію в новому шкільному підручнику нема навіть... згадки. Це при тому, що є окремий підрозділ, який так і називається: „Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни”. А самій війні відведено аж 60(!) сторінок.
Для порівняння, у попередньому підручнику Ф.Турченка, виданому у 1994 році, Закарпаттю і Карпатській Україні відводилися дві сторінки, а у виданому через чотири роки – вже існував окремий розділ „Закарпаття у складі Чехословаччини”.
„Випадання” Карпатської України з нового підручника важко назвати випадковим, зважаючи на погляди міністра освіти Д.Табачника.
Декан історичного факультету Ужгородського Національного унверситету Володимир Фенич вважає немислимим, щоб такі сюжети, як Карпатська Україна, випадали з курсу історії України. „Закарпаття вкрай мало представлене у загальноукраїнському синтезі, -- каже він. – П’ять років тому ми зі студентами проаналізували понад 20 монографій відомих істориків (Дмитра Дорошенка, Ореста Субтельного, Наталі Яковенко, Ярослава Грицака, Валерія Смолія та інших). І дійшли до невтішного висновку, що в найголовніших українських історичних працях Закарпаттю відведено 0,2%.
Як правило, представлено три сюжети: трохи говориться за князя Федора Корятовича, трохи про будителів ХІХ століття, що працювали в Росії (Орлай, Кукольник, Лодій тощо) і, ясна річ, Карпатська Україна. Остання прописана практично в усіх монографіях.
Між іншим, львівські історики дають більше згадок про Закарпаття, ніж київські. А найбільше про край згадує в „Історії України” австрієць Андреас Кеппелер. Як тут не погодитися з думкою відомого вченого Омеляна Пріцака, що найкращу історію України напише неукраїнець?”
І справді у згаданому шкільному підручнику Закарпаття представлене, образно кажучи, пунктирно. Найбільше присвячено возз’єднанню краю з Україною -- півсторінки. Кількома реченнями згадано про військову операцію з визволення Закарпаття у 1944 році.
Закарпатці у цілому підручнику представлені двома прізвищами – політв’язнем Юрієм Бадзьом та співачкою Гізелою Ціполою. Серед передових будівництв повоєнного часу називається Теребле-Ріцька ГЕС. Є згадка про вирубування виноградників за часів антиалкогольної компанії М.Горбачова. Ще абзац присвячено закарпатським ромам, які „недостатньо інтегровані до життя суспільства”.
Кілька закарпатських фактів у підручнику не відповідають дійсності. Зокрема, що католицьке віросповідання тут поширене завдяки польській громаді (насправді -- завдяки угорській, словацькій та німецькій). А також, що словацькою мовою навчається у краї кілька тисяч учнів. (Реальна цифра на порядок нижча).
Але найбільше відкриття мене чекало, коли я взяв до рук підручник „Історія України” у свого сина-десятикласника (автори О.Реєнт, О.Малій, 2010 рік). Бо там події закінчуються... на 1921 році. Таким чином із підручників шкільного курсу „Історія України” випало ціле двадцятиліття з колективізацією, Голодомором і сталінськими репресіями. Мабуть, тому що Міністерство освіти вже пише новий посібник. От тільки, звідки нинішні десятикласники мають дізнатися про наші багатостраждальні двадцяті-тридцяті роки, якщо цього періоду нема ні в підручнику за десятий клас, ні – за одинадцятий?
Одне слово, зі шкільними посібниками з історії коїться щось незбагненне. „Словесний віртуоз” Дмитро Табачник, певно, і це би зміг пояснити „логічно”. Але факти – річ уперта: історія України стає в Міністерстві освіти немилим дитям, яке хочуть весь час обділити.
Robie 2012-11-20 / 15:18:35
навіть тепер всякі там мадярські чи мадяронські Тібори поливають брудом славну історію Закарпаття, яке тоді непобоялося від відверто сильнішого супротивника і зробило відчайдушний опір...
шо мадяри так і хочеться вам переглянути Тріанонський договір?! Дивіться, бо дограєтеся...останетеся і без тої Мадярії яка у вас тепер ще є...
Ужгород 2012-03-12 / 08:14:44
Мадярський Тіборе, ти навіть не розбираєшся, яка різниця між Карпатською Україною і Закарпатською, а судиш. Спочатку прочитай хоч одну книжку з історії. Не мадярської, ясна річ. :)
Tibor 2012-01-23 / 14:04:34
Якби комусь не кортіло, чи хотілось. Так звана "Закарпатська Україна" виїденого яйця не коштує. Це навіть не локальне, а набагато нижче явище, на рівні проголошення незалежності одного сусіда від іншого на хуторі Кацапетівка! В Києві 99% населення не знають, що це таке і з чим це треба їсти, і повірте, нікому і не потрібне. Я вже мовчу про Східну Україну...