Комуністів заборонили, а методи залишили?

Майже про все, що було в житті К. Морозова в минулому, сказано в його книзі «Моя українізація», але є там щось таке найглибинніше, що забезпечує цьому творові життя в будучині. Я знаю, що книга великого будівничого Збройних і духовних сил України «Моя українізація» назавжди увійде в українську та світову історію як послання до майбутніх поколінь нашого народу.

                                                                                            Дмитро ПАВЛИЧКО

Злива різноманітної критики, засуджень, в яких вимагали навіть звільнення з праці професорку Ірину Фаріон, якій пригадали і членство в КПУ 40 років тому, досі не може вгамуватись. А справа могла набрати цілковито іншого змісту, коли б бездоганна і висококваліфікована професорка запропонувала іншу «кару» за користання російської мови деякими солдатами ЗСУ на 33-му році Незалежности.

Метою кожного вчителя є донести  до учнів, студентів програмний навчальний матеріял. Звичайно, що історія надає не тільки  знання про минуле, але й підкреслює моменти, які викликають гордість нащадків. Таких моментів в історії України багато.

Серед найновіших – подія, яку незабаром відсвяткуємо, був 1.12.1991 р. Всеукраїнський референдум, на бюлетенях якого було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України»? Участь в референдумі взяло 84,18% населення України, з яких 90,32% учасників відповіло: «Так, підтверджую», 31 891 792 особи. (В Криму за було 54,19% за).

Серед численних героїв тих часів, значне місце займали українські дисиденти, які повернулися з концентраційних таборів «необ’ятної» московської імперії. До них приєднався і недавній совєтський  генерал-полковник Костянтин Морозов, який у вересні 1991 р. став  першим Міністром оборони постсовєтської України.

«Він доклав багато зусиль для забезпечення військ. незалежності України і невходження її в інтеграц. схему оборон. структур країн СНД, визначення концептуал. засад і організації Воєн. доктрини держави, розроблення Концепції ЗС України, створення Міністерства оборони, Генштабу, формування видів ЗС України. Великого значення надавав співробітництву у військ. сфері зі США, Німеччиною, Польщею та ін. країнами НАТО. У жовтні 1993 вийшов у відставку за влас. бажанням через суперечності у поглядах з Президентом України Л. Кравчуком: Мороз виступав проти передачі РФ укр. частини Чорномор. флоту, а також подальшого перебування на укр. тер. ВМС ін. держави. 1994–96 – позаштат. консультант Комісії ВР України з питань оборони та держ. безпеки; від 1996 – на дипломат. службі, зокрема 1998–2000 – заступник голови, 2005–07 – голова Місії України при НАТО; 2000–01 – Надзвич. і Повноваж. Посол України в Ірані.» (Wikipedia).

Та найбільшою прислугою Батьківщині стала книжка К.Морозова «Моя українізація» (2014). Незнаю, наскільки обізнані з цією книгою освітянські інституції, що належать ЗСУ, але про неї мали б знати ті, хто береться судити, чи захищати російськомовних, до яких належав і генерал Морозов (з Луганської обл.).

Генерал Морозов повинен би стати прикладом не тільки для молодих солдатів, але й для всіх старших військових і цивільних, які ще не зрозуміли, що москаля можна «вбити» і мовою. Він одинокий з-поміж тодішніх військових і політиків бачив перспективу України у НАТО. Його  «сповідь» повинна б стати настільною книгою не тільки військових училищ та академій, але й вищих класів усіх шкіл та студентства.

Людина, яка вже у 50-річному віці вдалася до нових студій у США і здобула ступінь доктора філософії, заслуговує і на титул  «вчителя», бо вона вчить нас всіх, як можна стати людиною-патріотом і бути гордими, що тебе назвуть «націоналістом».

 «Ця книга постала з моїх роздумів та аналізу обставин, коли в критичний період, на початку 1990-х років, я повинен був з’ясувати глибинну суть своїх духовних пріоритетів і принципів. Процес моєї українізації був дуже тривалою, але послідовною реалізацією класичного гасла «Пізнай себе!», був шляхом до всебічного і глибокого розуміння самого себе. Здобувши це широке й глибоке розуміння, я тепер міг би подивитись будь-кому в очі й щиро відповісти: «Так, я українець».

Якщо людина на 10-му році московської війни проти України у стресі, бо багато-хто забув, що російська мова українців була  й залишається причиною вбивста сотень тисяч українців, то й не дивно, що трапляються «зриви». Тому, у людей з підвищеним чуттям справедливости брехня про  «освобожденіє русскоязичного населенія» може викликати синдром небезпеки для власного існування. У професорки Фаріон, з  її бездоганними знаннями історії України та історії української мови, такий синдром можна припустити.

А могла ж п. І.Фаріон, на запитання журналістки Я.Соколової, запропонувати: озброїти російськомовних українців німецькими та американськими танками і,  під командуванням генерала Буданова, здійснити Спецоперацію ГУР на Москву!? Така порада викликала б захоплення, бо Буданов був би успішнішим від  терориста Пригожина.

Або можна було запропонувати шлях генерала Морозова, який на 46 році життя  «пізнав себе».

Ажіотаж, який викликала недоречна порада І. Фаріон «усіх російськомовних солдат» запакувати» у танк і послати до Москви, зрушив навіть таких холоднокровних політологів, експертів  у військових справах, якими є Цибулько, Снєгірьов, Зеленько та багато інших – з найрізноманітніших професій. Добре, що в Україні нема кари смерти, а то вже дехто був готовий до лінчування.

А можна було підійти до справи цілковито по-іншому.  Звичайно, це стосується і п. Фаріон, і тих обурених критиків. Правдою є, що І.Фаріон, з «бандерівською рішучістю» висловила те, що багато-хто думає, але не наважується сказати. Але ж ми знаємо, що, часом, краще промовчати – в даному випадку, про російську мову, яка, мов сарана, поширюється усіма українськими ЗМІ, що й викликає страх.

Сумнів та страх викликає, коли навіть такі телеканали, які вважаються патріотичними, почали послуговуватися мовою споконвічного ворога задля «ширшого кола». Курбанова, Березовець, Ганапольський, Щаслива, Залмаєв, Висоцький та багато інших хваляться знаннями ворожої мови і ґвалтують українського слухача, якщо той хоче почути новини, інформацію, слухати мовою, яка приносила і приносить Україні  смерть.

Уповноважений із захисту Державної мови в Україні Тарас Кремінь за період з кінця 2022-го і початку 2023-го року  наклав близько 60 санкцій на порушників Закону про державну мову. 29.4.23 р. ведучий «Радіо Свобода» О.Галіва взяв інтерв’ю у п. Креміня стосовно порушень мовного закону після набуття його чинности. Омбудсмен сказав, що за перші 4 місяці нинішнього року до нього надійшло 1212 звернень, з яких більшість стосувалася порушень мовного закону в інтернеті.

Тобто, за 32 роки  НЕЗАЛЕЖНОСТИ в Україні законом вирішили врятувати одну з найстарших та найбагатших мов світу, яка московською імперією не визнавалася, а її носіїв (мовників) назвала «малоросами». Нагадаю, що 5.11.1968 р., на знак проти русифікації  України (тобто – за врятування рідної мови) та  проти окупації Чехословаччини, спалив себе Василь Макух у Києві; 21.1.1978 р. спалив себе на протест проти русифікації (вірніше – за врятування мови) України Олекса Гірник на Чернечій горі в Каневі. І  це найпереконливіші приклади розпачу українців у «дружній» російській імперії.

Після ґеноцидного Голодомору 1932-33 рр., найбільшої траґедії Україна зазнала 1935-37 рр., коли була повністю знищена українська інтеліґенція. Саме інтеліґенція вже тоді зрозуміла, що українці і московити – цілковито різні народи не тільки з мовного боку, але й за всіма параметрами людської поведінки та праці.

У часі, коли в Україні вже був ухвалений новий український правопис тзв. «Скрипниківка» (який і візуально був відмінним від російського); коли М.Хвильовий оголосив гасло «Геть від Москви»; коли Митрополит Василь Липківський очолив автокефальну православну українську церкву  – Сталін вирішив знищити українську інтеліґенцію сумнозвісними «трійками». Таким чином, створені тзв. «Трійки» допомогли здіснити ґеноцид української інліґенції в урочищі Сандармох.

Число українців, закатованих різними способами за мову, сягає вищих чисел, ніж  населення кількох менших европейських країн разом взятих.  Тому у для  патріотів України це дуже болюче питання.

До появи наступної української інтеліґенції прийшлося чекати понад 30 років – відомих «шестидесятників», з яких ще й досі дехто втішає нас своєю творчістю.

Тому люди, які знають не тільки історію імперії, але й історію українського народу, його понад 300-річну боротьбу за незалежність і мову, можуть реаґувати інакше на таку думку, яка спровокувала і критику. Звільнення  ж Фаріон з праці дуже нагадує часи 1958 р., коли нас з усіх вузів Києва, нагнали на Михайлівську площу щоб «засудити» (без відома за що!) Б.Пастернака за присудження йому Нобелівської премії, яку він так і не отримав.

Безперечно, що І.Фаріон належить до наполегливих  і знаних вчених істориків і мовознавців. Їй добре відома не тільки боротьба ОУН (і бандерівців між ними), але й решта столітніх воєн українців за свою державу і мову. Маючи можливості порівняти і пізнати здібности старших і молодших людей, вона обурена, коли її співвітчизники, у вільній і демократичній країні, саботують державну українську мову. Цю мову знищували імперські московити царськими заборонами, потім більшовицько-комуністичними садистами, а нині залишками здохлої імперії, які озброєні нацистською ідеолоґією, обґрунтовують нищення українського народу і його мови.

Уже десятий рік триває загарбницька війна Московії –безпрецедентного аґресора, який оголосив причину – ЯЗИК. Щоб «визволити язикатих», Недогітлер (путін) вдався до зруйнування міст та сіл,  знищив сотні тисяч і тих, хто чекав на «освободітєлів».

Пані Фаріон повинна була обрати за приклад не військових, бо щодня порушуться законні права українців на обслуговування державною (пригадайте таксиста, який, кілька тижнів тому викинув пасажирів з таксі, бо вони розмовляли українською!).

Зрештою, хіба запровадження телеканалу Freeдом, за гроші платників податку, не є порушенням Закону про мову? Яким чином він на 100% звертається до українців ворожою мовою?!

Нагадаємо засадничий принцип: при всяких подіях розслідують причини, потім наслідки і так визначають ступінь провини. Причин і наслідків порушення Закону про мову було багато, але наслідків нема, а звільнення І. Фаріон з праці оцінюється як покарання за правду.

Якщо залучити телебачення, чи вийти на Facebook, YouTube, то засилля російськомовного контенту, на мові ворога і аґресора в Україні, майже постійно перевищує   український. Дивує, що найбільше фінансований  державою російськомовний телеканал Freeдом непропускає ні слова державною, але його не карають, бо він під «крилом» ОП.  

Окрім того, відомі телеканали оліґархів дуже полюбляють, під вивіскою експерт, політолог і т.ін., запрошувати «хороших руZZких експертів», російськомовних ізраїльських, або німецьких, американських «фахівців».

У світі нині існують  технічні можливості проводити інтерв’ю, навіть з китайцями, прямо – негайно перекладає комп’ютер. Це вже продемонстрували американські журналісти, коли брали інтерв’ю від президента Зеленського, або записи зустрічі у Києві з відомим істориком Снайдером.

Якщо ТБ, радіо робить пряму трансляцію, то у всіх незалежних країнах прийнято перекладати на державну, а не ґвалтувати слухача  чужою. В Україні це порушення норми є стандартом, що може означати – нехай звикають! І це викликає у багатьох страх, що завтра у дверях може появитися москаль.

Вже понад рік тому (25.10.22) на каналі  (YouTube) О.Дроздова відбулася  розмова журналіста з військовослужбовцем – «Мовне питання: погляд з окопу. Доброволець Павло Вишебаба ставить крапки надії». Вишебаба – виходець із Краматорська і був російськомовним. На запитання, коли він перейшов на українську, відповів, що після «відвідин» міста російським окупантом Гіркіним. Під час відходу з Краматорська Гіркін йому сказав фразу, яка затямилася: «Ми с вами разговаріваєм на одном язике, ми одна страна, одін народ».

Це трапилося в 2014 р., а  після звільнення міста Вишбаба вирішив остаточно перейти на українську мову, бо вважав, що він з Гіркіним не «одного народу» та і мови різні.

Було б корисно всім критикам І.Фаріон послухати отой запис Дроздова, бо П.Вишебаба за 9 років став не тільки захисником України, але й поетом та музикантом і неабияким інтелектуалом. Він вважає, що ті російськомовні, які постійно «прикриваються» воюючими солдатами, є брехунами.

Він не заперечує, що є старші люди, які раніше не надавали значення мові і сьогодні їм важко переходити на українську, але молодші розуміють, що: «Тільки українська мова може бути запорукою майбутньої вільної держави. Мова  є тим чинником, який нас приводить до одного інформаційного простору, який і формує «чуття єдиної родини». Жити будемо в одній країні тільки тоді, коли будемо говорити українською мовою». Шкода, що цю розмову військового  Вишебаби з Дроздовим не послухали критики професорки Фаріон, були б, може, помовчали, а, може, щось інше б критикували?! 

Послухайте П.Вишебабу, то й зрозумієте, що пані Фаріон – не кремлівський крот, але добрий знавець української історії і  мови. Тому боротьба за державну мову важлива саме сьогодні, бо Freeдом  та оліґархічні телеканали і проросійські депутати (залишки неіснуючих партій) будуть ще довго підливати нафти до каші і подавати тим, яким «какая разніца», що їдять.

Правду ніде діти, але галас навколо п.Фаріон зчинився і штучно, а багатьма і задля того, щоб приховати небезпеку реваншизму прихованих прихильників «руZZкого миру». Слід визнати, що головний журналістський «король» – Дмитро Гордон (стосовно підписників) є «неписаним прихильником» РуZZкого миру. Він чудово володіє українською, але «задля ширшого кола читачів» вживає всюди мову найбільшого ворога України. Звичайно, що, при тім, йому не перешкоджає появлятися в українських кольорах, мовляв, я російськомовний «патріот» України.

Отже, на фронті – все ясно: і російськомовні патріоти вірять в перемогу ЗСУ, а з нею – і української мови. Вважати потрібно на «тиловий фронт», який повний гордонів, freeдомів,  УНІАНів, які ще не зрозуміли значення   ЄДИНА Україна – демократична і справедлива, можлива тільки при поважанні її законів, серед яких Закон України  «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ухвалений 25.4.2019 р. ВР України. І він є законом для усіх громадян України, включно і з тими, які воюють, і тими, які ще не збагли, що саме мова нас врятувала від московського кріпацтва, садизму, продемонстрованого московитами в Бучі, Маріуполі та інших зруйнованих містах та селах України!

Сергій Бригар y Facebook (Serhii Bryhar), який вже 10 років тому вирішив «перестати стрибати з «язика» на мову і остаточно перейшов на українську», вважає, що «заборона» розмовляти російською не дасть результату. Потрібно «перерізати максимально можливу кількість «каналів» постачання російського контенту. І вже тоді залишити людям вибір: продовжувати триматися за щось може і звичне, але безперспективне, токсичне, небажане для більшості українців, або вибирати «світлу сторону» і переходити на українську».

На жаль, медійна політика влади є неоголошеною цензурою та порушує Закон про державну мову.  Фінансування з бюджету оліґархічних телеканалів та згадуваний Freeдом, є перешкодою дотримування Закону.

До критики І.Фаріон чомусь пригадалася новела  «Коні не винні» М.Коцюбинського (1912 р.). Певно, бо ж досі ніхто із російськомовних захисників ЗСУ не скаржився на якісь заборони чи покарання. П.Вишебаба та інші стверджують, що «проблеми» створюють такі, як необдумана порада І.Фаріон та непрошені «захисники свободи слова», яких хлопці  зі зброєю про це не просили.  Саме так, і коні не просили  поміщика, щоб той не дозволив поділити землю бідним, бо хотів, щоб коні мали де відпочивати!  «Коні невинні» стало крилатим у значенні лицемірного небажання бачити дійсних винуватців, чи причини – чи не така справа і з атаками «захисників свободи слова», які відвели увагу громадськости від «літаючого, саморобного дипломата», від нового вогнища корупції, від безпідставної атаки на  авторитет Головнокомандувача, після  підступного вбивства його друга і помічника?!.

Теги: Фаріон, Мороз, українізація, українці

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати