Чому Будапешт забув про 1956 рік?

Угорці із стрілецькою зброєю зібралися біля кінотеатру Корвін в Будапешті , щоб чинити спротив інтервенції радянських військ. 5 листопада 1956 року

Однак ми спостерігаємо цілком протилежне: Угорщина разом із Сербією є останніми друзями Путіна в Європі.

І це є дивним, бо впродовж усієї історії угорці традиційно були опонентами Росії, починаючи з придушення національновизвольної війни 1848-49 років царськими військами, далі прокотилися дві світові війни, де угорці понесли чималі втрати на східних теренах в антимосковських коаліціях і остання, найпам’ятніша для теперішніх поколінь героїчна доба опору 1956 року, яку нинішня влада возвела в ранг сакральності.

Будапешт. Спалена радянська військова техніка під час Угорської революції і спротиву спробі СРСР придушити повстання силами армії. Фото зроблене в період між 23 жовтня і 4 листопада 1956 року

Лише в одному Ужгороді є два артефакти, присвячені цій придушеній радянськими танками національно-демократичній революції: меморіальна дошка на мурі Ужгородського СІЗО, де утримувалися в’язні, вивезені з Угорщини, і пам’ятний знак у сквері навпроти приміщення колишнього КГБ, встановлений за сприяння угорського уряду.

Будапешт. Фото зроблене під час Угорської революції в період між 23 жовтня і 4 листопада 1956 року. На угорському прапорі, встановленому на відібраному жителями Будапешта танкові, вирізаний комуністичний герб

Угорці дуже пишаються цієї славною сторінкою своєї недавньої історії. Авжеж, це було перше повстання проти московського панування в соціалістичному таборі.

Далі вибухла Празька весна 1968 року, польська «Солідарність» 1980-го, розпад СРСР на початку 1990-х. Але ніде не було такого завзятого і кривавого спротиву Москві, як у 1956 році у Будапешті.

Будапешт, 1956 рік Угорська революція проти комуністичної диктатури і спротив радянській армії, яку СРСР надіслав придушити повстання

Чому ж тоді угорці не хочуть збагнути українців, які опинилися в подібній ситуації або й навіть значно гіршій, бо обороняються проти всієї воєнної потуги найбільшої країни світу, включно з кораблями, крилатими ракетами та шантажем хімічної та ядерної зброї?

І якщо угорцям не загрожував національний геноцид, то в Україні росіянам йдеться саме про це – знищення українськості як такої.

Угорщина залишилася Угорщиною навіть із багатотисячним російським військовим контингентом, який протягом тридцяти років наглядав за місцевою владою, щоб вона не робила різких рухів від Москви. В Україні ж мова йде про існування українського народу як окремої національної одиниці.
 

«Геть від Москви!» по-угорськи

Авжеж, саме таким було одне з чільних гасел антирадянського постання в Угорщині. Про це пише у грунтовній монографії «Угорська революція 1956 року» доктор історичних наук Іван Король. Книжка вийшла в Ужгороді ще в 2002 році і є одним із найдокладніших україномовних джерел про ті події.

Угорщина належала до кількох країн гітлерівської коаліцї, що зазнали найбільших втрат і руйнувань. Після перемоги у 1945 році радянські війська не були повністю виведені з Угорщини, а залишалися тут окремим корпусом, що нараховував 30 тисяч вояків, згідно з положеннями Варшавського договору. Це давало можливість тримати під контролем політичну ситуацію в країні.

Комуністична партія Угорщини на перших повоєнних виборах отримала лише 17% голосів, на других – 22%. Проте маючи в руках апарат насильства комуністична верхівка, яка пройшли сталінську школу в Москві в якості політемігрантів 1920-1940-х років, за короткий час зуміла повністю захопити владу, як це трапилося і в сусідніх країнах.

В Угорщині розпочалися небачені репресії, кількість жертв яких обчислювалася сотнями тисяч в невеликій країні. Кожна третя-четверта родина зазнала утисків. Усе це й підготувало протестне середовище для повстання 1956 року.

Після смерті Сталіна, а особливо розвінчування культу кремлівського диктатора на ХХ з’їзді КПРС у лютому 1956 року, угорське суспільство прокинулося.

Похорони радянського вождя Йосипа Сталіна. 6 березня 1953 року

Якщо в Радянському Союзі повіяло вільнішим духом, то час й угорцям добиватися більших прав.

На щастя, угорська громадськість мала свого лідера у верхівці країни, який був опонентом місцевих сталіністів. Імре Надь, що встиг побувати навіть прем’єр-міністром країни у 1953-1955 роках, був знятий з посади за небезпечне загравання з лібералізмом.

Прем'єр-міністр Угорщини Імре Надь прибув до парламенту, щоб виступити перед революційним натовпом, який заповнив центральну площу в Будапешті. Вечір 23 жовтня 1956 року

Хоча він теж довго прожив у Москві на еміграції і навіть став прихованим агентом НКВС, але перш за все відчував себе угорцем і хотів добра власному народові.

Тож коли 23 жовтня 1956 року багатотисячна демонстрація в Будапешті повалила восьмиметрову статую осоружного Сталіна, серед 14-ти вимог протестантів було і повернення Імре Надя на свою посаду. Бачачи, що мирний протест переростає в збройне повстання і починає моментально розгорятися по всій країні, перелякана влада погоджується віддати посаду прем’єр-міністра опальному політику, щоб спинити некеровану стихію.

Однак це не вдається вже і Надю, бо озброєний народ заходився виловлювати своїх кривдників і лінчувати їх народним судом.

Будапешт. Повстання проти комуністичної диктатури. 1956 рік

У Будапешті запанувала вулиця, яка стала впроваджувати свою паралельну владу. Партійна угорська верхівка в такій ситуації стала просити Москву, щоб радянські війська не відсиджувалися в гарнізонах, а втрутилися в ситуацію. Їхній голос було почуто: в Угорщину через Закарпаття увійшло кілька дивізій, які приєдналися до тутешнього окремого корпусу.

Однак у Будапешті їх чекали не квіти, а запеклий опір, хоча агресори й позаймали ключові об’єкти столиці.

Угорці на радянському танку біля будівлі парламенту під час Угорської революції. Будапешт, 1956 рік

У такій двозначній ситуації Імре Надь несподівано стає на позицію повсталого народу і просить Москву вивести війська зі столиці, аби заспокоїти людей. Після важких консультацій Кремль погоджується, довіряючи своєму давньому вихованцеві і не бажаючи нового загострення. І хоча танки відійшли лише на 25-30 кілометрів, угорці, усвідомивши загрозу такого «визволення», почали вимагати повного виводу радянських військ з країни.

Радянський танк біля будівлі парламенту під час Угорської революції. Будапешт, 25 жовтня 1956 року

Як і кожна революція, у певний момент вона починає розвиватися за своєю незворотною логікою, й Імре Надь нічого не залишалося, як тільки встигати за нею. Він оголосив про скасування однопартійної системи і створення коаліційного уряду з представників партій, які діяли одразу по війні. Ненависні спецслужби розпускалися. Проголошено амністію і відчинено в’язниці. Демократичні зміни проголошувалися в економіці. Країна на радість повсталого народу сходила з рейок казарменого соціалізму.

І тут...СРСР згадав про НАТО

І тут уже не могло не втрутитися радянське керівництво.

Посол в Угорщині Юрій Андропов (той самий, майбутній очільник КДБ, а потім і генсек КПРС) доповідає своєму начальству: «Якщо радянські війська покинуть Будапешт, завтра тут будуть США та їхні союзники».

«НАТО хоче використати територію Угорщини у своїй військових цілях, що створить загрозу для СРСР» – якою незмінною є московська риторика!.

Складність полягала в тому, що тепер радянським військам доводилося виступати проти законної угорської влади. Однак Кремль діє за звичною для нас схемою:

• з угорських колишніх сталіністів, яких вивезли в Москву, формується альтернативний самопроголошений уряд (а ля Янукович),
• а військові розробляють спецоперацію «Вихор» (як тепер «Звільнення Донбасу»).
• Солдатам і офіцерам пояснили, що вони йдуть боротися з угорськими фашистами. (Тут збіг абсолютний).
• І 4 листопада до наявних в Угорщині військ було введено ще дві цілі армії. Такою навалою, що нараховувала понад 60 тисяч особового складу та 1300 танків, розпочато штурм Будапешта.

Приголомшений Імре Надь заявляє про вихід країни з Варшавського договору і проголошує нейтралітет Угорщини. Одразу звертається до ООН та чотирьох великих країн про забезпечення нейтралітету Угорщини. (До чого знайома тема!).

У наказі головнокомандувача об’єднаними збройними силами країн Варшавського договору Конєва зазначено:

«Завдання радянських військ полягає в тому, щоб надати братню допомогу угорському народові… у розгромі контрреволюції і загрози відродження фашизму».

Тим часом російське командування спростовує всякі уявлення про офіцерську честь. Напередодні спецоперації воно запросило керівництво угорських військ буцімто на розмову про виведення військ з території Угорщини. І коли до російської частини прибув міністр оборони, начальник генерального штабу, начальник оперативного управління їх було заарештовано. Угорська армія залишилася обезголовленою.

Будапешт, 1956 рік

«Братня допомога і любов»

Тож коли радянські танки увірвалися в Будапешт, не було навіть кому організувати оборону, а чисельність угорських частин у столиці сягала п’ятдесяти тисяч чоловік.

Більшість гарнізонів були заблоковані і поздавалися. Зате озброєний народ боронився до останнього, як міг. Бої тривали тиждень і до подолання окремих вогнищ спротиву застосовувалася навіть авіація. Місто було знову розбите, як і в 1945 році.

Радянський танк, який був зупинений «коктейлем Молотова». Будапешт, 2 листопада 1956 року

Однак повноцінної війни, як в нинішній Україні, не вийшло, хоча загалом було вилучено у населення 180 тисяч одиниць стрілецької зброї, 3 тисячі кулеметів, 60 тисяч гранат.

Та угорці не обрали партизанську війну, як українці в часи УПА. Мабуть, тому, що все таки мали власну державу.

• Під час повстання 1956 року загинуло кілька тисяч угорців і близько семисот радянських солдат.
• Двісті тисяч громадян Угорщини втекло через австрійський кордон на еміграцію.
• Було репресовано десятки тисяч учасників тих подій.
• Понад тисячу страчено.
• Майбутній президент Угорщини Арпад Гьонц був засуджений до пожиттєвого ув’язнення.
• Імре Надь, якому особисто гарантував недоторканість новий керманич Угорщини Янош Кадар, у 1958 році був повішений (чергове підтвердження тотальної брехливості комуністичних вождів).

На тридцять довгих років Угорщина потрапила в тісні «братні» обійми, де заборонялася жодна згадка про придушену Кремлем Угорську революцію гідності. Московські війська з Угорщини були виведені лише в 1992 році.

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан (ліворуч) і президент Росії Володимир Путін. Будапешт, 28 серпня 2017 року

Тому коли нині Орбан обіймається із Путіним, який розпинає Україну безжальними полчищами орків, не в одного мене пробуджується непозбувна бентега.

Однією з причин поразки угорського повстання була відсутність допомоги ззовні. За незалежну від чужого ярма Угорщину ніхто не заступився, хоча ООН і прийняла резолюцію про традиційну «глибоку стурбованість».

Чому угорське серце нині таке глухе на співчуття? Невже Будапешт забув про жертви 1956 року?

Радіо Свобода

Теги: Будапешт, Угорщина, танк, СРСР

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати