Кияни у Гечі

Напередодні деякі депутати Верховної Ради з деякими громадськими активістами не зовсім були згодні щодо проведенням цього фестивалю. Але попри всі ці негаразди, фестиваль відбувся на високому рівні.

Для нас подорож з Києва почалася зранку у п’ятницю на зорях, як у косарів, коли лише місто прокидалося. Зібравшись, ми випили кави навпроти мого офісу біля палацу «Україна» і виїхали у Гечу. По дорозі у нас було чимало дуже цікавих і веселих пригод. Звісно, ми зупинялися, гостилися, закушували салом і співали. Надвечір ми добралися до Закарпаття: перевал нас зустрів туманом і легкою ожеледецею.

Приїхавши до с. Яноші у Берегівському районі, ми поселилися у готелі, який для нас підготував учасник нашої команди – представник київських угорців Олексій Форвальд. Прокинувшись знову на зорях, ми всі гуртом поїхали до Гечі, там нас зустріли представники різних громадських організацій, які тримали різні гасла в руках, з яких я порозумів, що вони проти того, щоб такі фестивалі не проводилися взагалі. Наче вони не люблять їсти м'ясо! «Але нічого – це їхня справа».

Пройшовши реєстрацію, ми почали готуватися: наші файні дівки, які з нами приїхали, почали займатися жіночою справою, тобто причепурили файно себе і столи у павільйоні. Наші гентеші взялися до справи і почали розробляти поросятко.

Наші гості, Василь Шіман, голова «Товариства Румунської Культури у Києві», з командою почали налагоджувати музичні інструменти, а інші готувати оперативно стіл. Місцеві ветеринари оглянули наше поросятко, перевірили його паспорт і сказали, що воно було й є здорове, але трохи не мало щастя. Ми не встигли ще накрити аперитив, як до нас прийшли в гості представники крайового товариства підкарпатських русинів, які нам на початку склали компанію. Поруч з нами було теж весело: там були представники команд, а саме – мери міст з Угорщини та Румунії, які нас пригощали файними горілками та ковбасками, а ми їх – медовухою та шкварками.

Фестиваль набирав обертів: на полі було все в воді, але люди, не дивлячись на погоду, приходило більше і більше до нас у павільйон – завітали гості мабуть з усіх областей України і ми їх пригощали гарною настоянкою на золотому корені. Наш кухар приготував п’ятдесят літрів бограчу і файна чилядина – представниця київських угорців – пригощала всіх присутніх на фестивалі.

А наші приятелі, київські румуни, грали на скрипці та баяні і співали нам файних пісень, через які до нас заходило все більше і більше гостей, аж бачимо, як до нас прийшов голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль і поцікавився: хто ми й як про фестиваль дізналися? Почувши, що команда нашого клубу приїхала з Києва, подякував нам за активність та підтримку закарпатських традицій.

Ми пригостили його тим, що у нас було, і він пішов до інших павільйонів, бо він один, а нас багато. Наші дівчата завелися у танці і через якийсь час у нашому павільйоні довелося трохи посунути столи набік, бо почалися файні танці та співання і до нас почали приходити сусіди й просто гості фестивалю, де було отакої всякої «гойра та гойра, та гойра та гойра»… та й «Маріко, подь іграти, дай-дадай-да да да, ла-лала…»

Як би не ніч темна та дощ, то ми б там гостилася і танцювали та співали до зорі й зустріли сонце, як зазвичай відбувається на щорічнуй закарпатськуй гостині й у Києві.

P.S. Щиро дякую організаторам фестивалю, учасникам нашої команди і партнерам, готелю "Прага" в Ужгороді, перевізнику "Бочкор і Сини" (м. Рахів), ЮК "Магей та Партнери", Київському Товариству угорців, Клубу Румунської Культури в Києві.

Теги: Геча, гентеш, різник

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати