Збираю рюкзак

Два роки примусової служби в армії СРСР виховали в мені чітке несприйняття муштри і нелюбов до зброї. Те, що служити довелося в тоді ще радянській Естонії, де мене, «бандерівця» з Західної України, називали окупантом, сформувало чітке, недвозначне і безмежне відчуття національної гідності. І в моєму армійському блокноті тоді вперше з’явилася сторінка, розмальована фломастерами в синю і жовту барви. Це був 1987-й...

У 90-му, коли перед студентами Ужгородського державного університету виступив заступник міністра оборони тоді ще СРСР, я привселюдно заявив про своє небажання завершувати навчання на військовій кафедрі УжНУ. Для того, аби отримати звання офіцера запасу, залишалося тільки пройти місячні табори. І в підсумку у моєму військовому квитку залишилося звання рядового...  

Майдан 2004-го я простояв у Києві від початку і до кінця. Майдан 2013-2014 розірвав мене навпіл: ті з закарпатців, що були в цей час у Києві, мабуть пам’ятають, як я просив у них вибачення за те, що не можу бути поруч. Бо в 2004-му ще не було Закарпаття онлайн, а тепер є. Саме тому я, у виправдання, насамперед, собі, запитував кожного, хто в цей час був у Києві, де, на їх думку, важливіше бути в цю мить мені – пліч-о-пліч з ними, чи публікуючи достовірну інформацію через один з найпотужніших інформаційних ресурсів Закарпаття.  ВСІ однозначно висловлювалися за те, що моє місце – в активній, патріотичній журналістиці. Бо це – пріоритет. Я дякую тим, хто сприймав і розумів це так, як і я. З цими словами мені було легше. Але для мене самого це не стало індульгенцією. Бо я знав, що за своєю внутрішньою суттю не можу не бути там, де зараз відстоюються мої власні Свобода і Гідність.

Тепер я вже ні в кого нічого не питаю. Бо коли танки Путіна стоять за кілька кілометрів від східних кордонів моєї країни, я знаю, де маю бути.

Бо є межа, за якою я вже не зможу знайти собі виправдань...

Саме тому я щойно почав збирати свій рюкзак.

Я не знаю, коли я одягну його на плечі: чи тоді, коли перший російський танк здолає смугу державного кордону України, чи коли пролунає перший постріл, чи, може, коли, не дай Бог, проллється перша кров.

Важливо те, що я знаю, де моє місце на цій розв'язаній не нами війні...

15 березня 2014р.

Теги: війна

Коментарі

О.Д. 2014-03-16 / 17:41:10
Дякую)Надія є і в мене. Але готовим треба бути до всього.

муза 2014-03-16 / 13:24:08
А я бажаю вам і нам одного- складеного і нерозкритого рюкзака віднести в експозицію музею.НАДІЯ в мене ще не померла!

БАМчик 2014-03-16 / 11:48:26
мг.. і я служив в 87-у,і на Майданах обох був і теж буду де треба !

Українець 2014-03-16 / 10:36:28
Олеже, не звертайте уваги на пости пінарасів.
Це сикло сидітиме вдома і чекатиме, коли йому принесуть на диван Європу.
Сам також служив за совітів і теж знаю де я маю бути.
За Україну готовий віддати життя, але злість бере, що на Україні живе багато бидла, яке тішиться з того всього.

О.Д. 2014-03-15 / 21:37:49


Богдане, розмістив анонс на сайті - http://zakarpattya.net.ua/News/121323-Na-Zakarpatti-Pravyi-sektor-i-Samooborona-provedut-spilnyi-vyshkil-v-oblviiskkomati і http://zakarpattya.net.ua/Anons/2014-03-17

Прийшов би з задоволенням, але якщо буде на кого залишити сайт... ))


Богдан Пилипів 2014-03-15 / 21:27:11
Олеже, Мішку, приходіть в понеділок, захопіть з собою друзів, знайомих, дітей. Позгадуємо, поговоримо.

О.Д. 2014-03-15 / 19:39:11
здивованому

Ти нікуди не йдеш по тій простій причині, що ти сцикун на кремлівських підробітках. Максимум, на що ти здатен, це погавкати в інтернеті за російські рублі. Міряйтеся своїми "патріотизмами" в своїх створених кремлем "обществах". Тим більше, що ваш "патріотизм" зосереджено виключно в місці, яким збираєтеся мірятися.

Михайлові Феденишинцю

Мішку, не ведися. Це дешевий провокатор. І я би просто видалив його комент, але ти вже встиг на нього відповісти... ))

Фединишинець - Фатьову 2014-03-15 / 19:23:50
По-перше, хіба я написав, що планую йти на войну? Роззуй очи! По-друге, якщо завтра нога окупанта буде й у Закарпатті, то я знайду жорсткий, а може, й жорстокий спосіб, як дати йому знати, ож я туй газда)...

Михайлу Федишинцю 2014-03-15 / 19:06:24
Но, кить такі "крепкі" фатьове йдуть на войну, я лишаюся дома, уд гріха подальше, оби Путлєра не смішити, кой мижи собов начнеме ся "патріотизмом" міряти, у кого май довгий, та май товстий.

Михайло Фединишинець - Дибі 2014-03-15 / 18:55:48
До речі, я також вів блокнот у війську у Львові). Ідеться про 1988-1989 роки. Причому постійно мусів блокнот ховати. Але одного разу командир роти знайшов. Кілька днів не повертав, читав, перелякавшись, що я, мовити б, все фіксую з якоюсь метою. А мені просто свербіло записувати, адже я й перед військом удома вів щоденник. Ніколи не забуду, що звали командира роти Іван Михайлович Гурик. А в блокноті було речення, мовляв, Іван Михайлович у мене асоціюється з письменником Іваном Михайловичем Чендеєм. Після своєрідних вмовлянь) командир роти повернув блокнот. Я був радий як дітвак. Спливають на гадку й інші армійські будні. Написати б спогад)...

здивованому 2014-03-15 / 18:43:57
Слухай, уроде, йди нахєр звідси. В тебе є твій рідний сайт, з твоєї рідної палати в Берегсазі, йди туда виливай злобу на всіх галичан... Або в крайньому йди відсоси путлєру, так як сосав ригам.

здивований 2014-03-15 / 18:38:58


Коментар видалено.


О.Д. 2014-03-15 / 18:28:10
Не страшно. В будь-якому разі я не буду таким озлобленимм анонімним сциклям, як ти... ))

здивований 2014-03-15 / 18:26:43
"ідіот і провокатор" - гарно дякую, тільки там, коли будеш на "війні", фільтруй базар, бо то тобі не "патріотична журналістика", там за гнилий базар "ответка моментальная", бах,... був "патріот і нема патріота" й .... "пливе кача по тисині ой ой ой".
/можеш стерти, но в нотатник занотуй, так на всяк випадок/

О.Д. 2014-03-15 / 18:16:38


здивованому провокаторові

За роки роботи в журналістиці я навчився вирізняти коменти ідіотів і провокаторів. Навіть здивованих. Гуляй


здивований 2014-03-15 / 18:00:02
Я не знаю, коли я одягну його на плечі: чи тоді, коли перший російський танк здолає смугу державного кордону України, чи коли пролунає перший постріл, чи, може, коли, не дай Бог, проллється перша кров.

Друже, Олеже, ти що брате рідний щойно проснувся????

В Криму є і танки, і постріли і все до твоїх послуг, ану мерщій меч наплічник /ой ой ой "рюкзак" ха-ха-ха/ на плечі та й гайда, чи що вже Крим не наша Рідна Неня !!!!!