Серпень, мої і наші празники…

ПРАЗНИК

19 серпня, Преображеніє Господнє (Спас), у моєму рідному селі Сасові (Виноградівщина) – Празник, Храм Церкви. Уже вчора і сьогодні зранку до села пішки зійшлися і надходять  з різних близьких і не дуже сіл-присілків -містечок Святі процесії з павісами і хрестами, зі співами-молитвами… Нажаль, сьогодні цих процесій і гостей-родичів і селі набагато менше, ніж це було колись, ще за «чеських мадярів», як кажуть у нас. Причини такого факту всім відомі, але про це іншим разом.  Зараз у селі дві церкви – нова греко-католицька (ще не добудована) і православна (МП). До «радянських часів» у нашому селі не було ні одного православного  віруючого, всі, за винятком жидів, були греко-католиками і церков була одна…                               

А сьогодні, 19. 08, навколо церков, як завжди на Празник,  торгівля-базар-ринок, своєрідна сасівська «Петрівка», тільки замість книжок-секондгендів на  землі-дошках-ладах-новинках-веретах розкдадені медяники-цукерки-іграшки-бабовки-пищалки-шутемині-дині сиручі. А там – шкварчать  на мангалах ковбаски-шашлики-стейки-стегна-крильця…. Великий попит на змерзліну і всякі мальовані-газовані води-лимонади, бо на вулиці – 35-37 градусів за Цельсієм. Старші в церквах моляться-співають, всі тверезі.  Бо до служби нигудно пити, декому приходиться потерпіти. Людський бровнівський рух знаходиться у вищій фазі динаміки. Проїхати по вулиці на біціклях неможливо, краще пішки, а ровер – дручати… Обурення людей зростає, коли то з одного, то з іншого кінця вулиці голосно дудукаючи скрізь натовп прориваються тойоти-жигулі-мерси-волги-победи-лексуси-лануси та інша залізна чортівня… ДАІшники обіцяли бути. Їх  немає.          

Десь о другій дня вулиця поступово заспокоюється, всі – батьки-діти-онуки-гості-куми-шовґори-стрийки-вуйки-вуйни-тітки розходяться по хатам-дворам під лугоші, в сади-керти, у няріки, лиш би у тінь, бо жара-духота. І тут начинається Великий Празник…                                                                     

СВЯТО                                                                                                           

Керівництво села і района на цей же день призначили Свято села і урочисте відкриття його заплановано на 17-у годиду. На майдані (не «біля церкви»)  музика «во всю Ивановскую» грохає на все село і навіть на толоку і аж до Тиси. Місцеві керівники нервують – мало народу. Люди по дворах-хатах ще  якраз  увійшли в форму празнування і взагалі в форму, жара не спадає і вони призабули, що сьогодні, 19 серпня, на Преображеніє Господнє Сасову виповнюється акурат 750 году! На величезній сцені, подарованій районним начальством, дітки танцюють-співають, старійшини села (старшому Карелу Черкуну – 93!) урочисто піднімають святковий прапор, пролунав Гімн України і Свято розпочалось. Майже одноразово з’явились ДАІ-шники і районне і обласне начальство. Пішли виступи-вітання, нагороди і спогади, пісні-вірші-танці. Жара спала, до майдану потяглися люди, хто в формі, а хто ще і не дуже, але всі файні, доброзичливі, веселі, як і повинно бути на Празнику і на Святі. Згадували про минуле села, про його історію (вже кілька десятків років стараються відкрити музей села…), про відомих людей, вихідців із села, зокрема про академіка НАНУ Михайла Федоровича Шубу. Село дійсно старе, письмові відомості про нього датовані початком другої половини XIII-го століття. Родзинкою свята був виступ Народного артиста України, сасівчанина Петра Петровича Матія, який своїм могучим баритоном заспівав не менше 15- співанок – своїх, наших, чеських, мадярських, козацьких… А далі – дискотека «до третіх півнів» і пізніше….Не знаю хто і як у понеділок пішов на роботу, але ж бо – де та робота?..                                

ДВІ ГУЦУЛОЧКИ                                                                                            

Вони – «активні активістки» нашого Товариства в Києві   і народились вони у бувшій Гуцульській республіці – в Ясінях і поруч. Вони онуки так-таки активістів і організаторів тієї ж Республіки. І народились майже в один день – Дарья 17-го, а Марічка – 18-го серпня. «Майже» тому, що перша побачила світ Божий, вірніше – ніч Божу о 23 годині 56 хвилин 17-го, а друга ту ж ніч побачила о 13-й хвилині на першу 18-го серпня. Правду люди кажуть, що хто і де народився і від яких батьків-дідів набрав життєву силу, той буде все життя своє повторювати й наслідувати життєве кредо родичів і носити в собі «дух землі-матері». Наші гуцулочки саме такі – життєрадісні, адже всі клітини їх організмів насичені нашими боркутами і благородними елементами наших Карпат. Вони файні і стрункі як Чорногірські смереки, добрі як свіжовипечений на букових дровах у гуцульські печі на капустяних листах хліб. Єдина біда – коли вони одноразово знаходяться в кімнаті-офісі і в різних кутках, то хлопці-чоловіки вертять своїми головами то в один, то в інший бік, жаліючи, що вони, чоловіки, не хамелеони, щоби могли одночасно дивитися на обох разом. Є між нашими гуцулками і особливості – одна робить дуже файні дрібненькі голубці, а друга – неповторні банош і  токан з бринзою… Ми, київські закарпатці, любимо і пишаємось нашими гуцулками – Дариною Вавіловою і Марічкою Климпуш, і бажаємо їм доброго здоров’я, щастя і всіляких успіхів!..                                                                                                          

ДЕНЬ ПРАПОРА                                                                                             

Кияни святкували День прапора  щорічно 24 липня, починаючи з першої річниці підняття Національного синьо-жовтого прапора України перед Київрадою у 1990 році бувшим в.о.Головоюи Київради Олександром Миколайовичем Мусіюком. Пізніше новий голова Київради О.О.Омельченко видав розпорядження про це святкування, а  настоятель Української автокефальної православної церкви Бориса і Гліба у Києві отець Юрій Бойко освятив  наш Прапор перед Київрадою. З того часу ми, кияни, святкуємо День Державного прапора двічі - 24 липня перед Київрадою, і 23 серпня – по всій Україні. Така історична ситуація. Як би там не було, але День Державного прапора України, разом з Днем Незалежності України – найбільшісвята незалежної України. Коли ми, українці, щиро усвідомимо це,  тоді Україна як Держава не буде мати національно-мовного і територіального непорозуміння.                                                                                                 

В цей же день, 23 серпня, ми вітали-святкували-відмічали двох наших активних земляків-закарпатців з днем народження. Перший з них – патріарх нашого земляцтва Сухан Василь Васильович із Чинадієва  (Bereg-Szent-Miklous), народився ще при чехах, у 1936 р. в родині землеробів Василя і Марії Суханів.А зараз наш іменинник-ветеран, доктор хімічних наук професор, трикратний (тричі поспіль) декан хімічного факультету Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка… В.В. і зараз веде науково-педагогічну роботу і активно приймає участь у роботі нашого Товариства, маючи і виховуючи двох дочок разом з зятями і п’ятьма онуками, двоє з яких у далекій Австралії «дресирують» кенгуру… Міцного здоров’я Тобі, Василю, успіхів і радості в житті!...                                                                                   

Другий наш «сьогоднішній» іменинник не так «обвішаний» званнями-регаліями-ступенями, і має всього 33 роки («пора распинать»!), це  Магей Іван Васильович, який відносно недавно народився у славному Верхньому Водяному (одна з якихось Апш). Батьки – прості лісоруби-землероби-підприємці, звичайні наші верховинці з багатьма дітьми-трударями… Іван хоч і молодий, але вже став відомим адвокатом-юристом не тільки в Києві, але і на Закарпатті. Іван недавно (роки 4 тому..) влився в наше Товариство, але активно сприяв створенню молодіжної організації земляцтва і добре забезпечує юридичний супровід «київських закарпатців». Він ще не має, як професор Сухан, п’ятьох онуків, але двоє діток  і  файну дружину з Рахова вже має. Іване,  доброго здоров’я Тобі і Твоїй славній і дружній родині, успіхів і славного майбуття!..                                                                                

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ                                                                              

Молю Бога, щоби дожити до того часу, коли всі українці, не залежно від національності, раси, віри Божої, звички і характеру усвідомлять і святкуватимуть ці дві Великі свята України – День Державного прапора і День Незалежнсті. Вірю, що це скоро станеться, адже ми бачили, як тільки є в державі якась «об’єднуюча ідея», як наприклад Євро-2012, то наш народ єд-нається, в Києві кожне друге авто «гуляло» по місту з одним, а то і двома, синьо-жовтими прапорами, а дівчатки на сумочках-радік’юлях пов’язували  «кокарди» з синьо-жовтих стрічок, а молодь-фани на Хрещатику у фан-зоні спілкувались з іноземціми-фанами на «українсько-англійській»мові і це було модно!.. Хочу вірити, що наша українська мова буде не тільки модною, але і необхідною і загальновживаною для кожного українця – громадянина Незалежної держави нашої. Так буде. Ми маємо свій Народ, свою Мову, свою Державу, свої Свята!                                                                                                        

В цей же день, 24 серпня, виповнилось би 115 років від дні народження відомої представниці високої закарпатської інтелігенції, великої патріотки закарпатського народу, знаменитої лікаря-педіатра і терапевта, благодійниці, великої Матері Марії Бращайко (Селянська). Хочу наголосити, що молодша дочка Марії Бращайко - Зореслава Антонівна (старша дочка – Тамара) Бращайко, а нині – Шкіряк-Нижник, доктор медицини, професор, активіст міжнародного жіночого руху, одна з ініціаторів створення і становлення Товариства закарпатців у м. Києві, активний член нашого земляцтва теж народилась іменно в день народження її матері – 24 серпня.  Сьогодні Зореславі Антонівні виповнилось 75 славних років, це добра половина людського життя і ми, київські закарпатці, щиро і від усього серці бажаємо нашій славній Великій Закарпатці здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я, всіляких успіхів в житті, миру й благодаті, любові і взаєморозуміння в родині і в колективі! Зірко, будь, будь завжди! Ми з Тобою!..                                      

І ЩЕ СВЯТО                                                                                                    

28 серпня, Велика Богородиця, Успіння, Пречиста…Одне з самих великих свят християн. З дитинства пам’ятаю, що у нас, коли народилась дівчина в це свято, або близько до нього, дівчину називали Марією на честь Богородиці

  -Діви. І для всіх Марій 28 серпня був днем іменин. Тому я в це останнє серпневе свято вітаю всіх знайомих і незнайомих Марій з іменинами. Біудьте здорові і щасливі, Марії!                                                                                          

Але сьогодні, 28 серпня, народився один з наших славних закарпатців, член нашого Товариства, самий молодий із когорти закарпатських генералів – Валерій Ґелетей. В силу своєї зайнятості пан Валерій не є активним членом нашого Товариства, але на основних заходах земляків він завжди приймає саму активну участь. Пане генерале, ми щиро вітаємо Вас з днем народження! Доброго Вам здоров’я, успіхів у Вашій славній діяльност і подальшого офіцерського росту! Тримайте честь і гідність  закарпатського і українського офіцера на найвищому штабелі!                                                             

P.S. У кожної держави, у кожній релігії, у кожної людини – свої свята-празники, свої іменини, дні народження… Кожний по-своєму святкує-відмічає ці дати. Але, гадаю, що живим людям приємно, коли їх згадують хоча би раз-два на рік добрим словом. Це робить людей добрішими. Робімо людям, знайомим і не дуже, добро, любімося. Серед нас повинно бути більше добра, чесності і любові!...                                                                                          

м. Київ, 30 серпня 2012 р. 

Теги: Сасово, гуцул, прапор, незалежність

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати