Антон Гал навчається на третьому курсі історичного факультету Ужгородського національного університету. Його основне захоплення — створення коміксів. Хлопець розповів: малювати почав з 8-ми років. Каже: ще на першому курсі у нього з’явилася ідея намалювати комікс про однокурсників та викладачів.
"У нас на першому курсі був такий предмет — археологія. Ми з викладачем Ігорем Порохненком їздили на різні розкопки, їздили по різних містах. Це мене надихнуло на створення коміксу. Ось кумедна ситуація: ми їдемо в поїзді й там трапляються різні смішні ситуації. Подорожі в часі, космічні подорожі — ці всі науково-фантастичні кліше я поєднав. Усі історії, які я зобразив у коміксі, завуальовані, вони не є повним віддзеркаленням того, що було в реальності", — розповів Антон Гал.
Він розповів, що спершу планував зробити комікс чорно-білим, на прикладі японської манги.
"На початку це мав бути чорно-білий комікс, типу, як японська манга. Я вирішив, що краще зробити кольоровим, бо в кольорі краще впізнавати персонажів, наприклад, за кольором волосся. Я планував робити багато різних мінікоміксів. Кожен мінікомікс — одна подорож. Однак мені довелося багато разів перероблювати сюжет. Перероблював сюжет близько п’яти разів. Я вирішив: краще надрукую один великий комікс, бо багато маленьких досить затратно", — каже автор коміксу.
"Малювання персонажів, зазвичай, просте. Наприклад, чоловічі персонажі набагато легше малювати, ніж жіночі. Тому що мені дуже важливо уловити особливості рис, які має той чи інший персонаж, щоб на них звернути увагу. Я роблю чорнові накидки на папері, потім я фотографую, завантажую на комп’ютер та домальовую", — розповів студент.
Хлопець продав 7 примірників коміксу. Частину грошей планує віддати на потреби ЗСУ. Всього надрукував 24 примірники. За словами Антона Гала, одним із героїв коміксу "Таємна епоха" є викладач факультету історії та міжнародних відносин Ужгородського національного університету Ігор Прохненко.
"Багато мені це коштувало зусиль, але студенти показали мені декілька шаржів на мене. Хай я там був пітекантроп чи ще хтось, але я посміявся над цим і студентам це сподобалося. Як то кажуть: людина, яка сміється над собою, вона може щось робити велике. У вигляді коміксів вони почали зображувати свої відносини з викладачами конкретними, із собою, зі своїми однокурсниками", — каже Ігор Прохненко.