Нематеріальну культурну спадщину Закарпаття презентували в Ужгороді (ФОТО, ВІДЕО)

Захід провели в Скансені. Там представники громад показували ремесло, а також страви й напої, які в них передаються з покоління в покоління. На заході волонтери збирали гроші для потреб військових ЗСУ.

"Цього року ремесло внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Ним займалися практично завжди, але масово про нього почали говорити в кінці 19 століття. У нас у селі не просто займаються лозоплетінням, а вивчають його історію, культуру, розвивають це ремесло. У нас створили хаб лозоплетіння. У школі є гуртки, вивчають це на уроках народознавства, також на уроці трудового навчання є деякі види цієї діяльності", — розповідає Маріонела Галас.

Жителі Хустського району також представляли “Селиську співанку” — це пісні, які виконують музиканти на різних заходах.

Чернянська начанку — страву з кукурудзяного борошна представляли жителі села Черна Берегівського району.

Василь Івашко, учасник заходу каже: "Представляємо нематеріальну культурну спадщину нашого села, яка занесена до регіонального реєстру нематеріальної культури. Це є Чернянська начанка, а також художнє перебірне ткацтво та виробництво гуні. Найцікавіше — це наша начанка, тому що це їжа середніх часів, туди входить більш як 25 інгредієнтів. Вона готується на основі кукурудзяної каші з додаванням гусячої печінки, а також туди входить молоко — кисле й солодке та інші інгредієнти. Цю страву готують у нас на хрестини, на весілля, на похорон, без неї не живуть. Якщо начанку не дали на гостині, тоді кажуть, що не було гостини."

Іван Рацин живе в селі Новоселиця Берегівського району. Чоловік привіз слив'янку.

"Виготовляємо її тільки зі слив, абрикосів та інколи з винограду. Зараз ми представляємо справжню слив'янку. Її виготовляємо так: два рази переварюємо, вона має бути не менше 70 градусів, коли два рази переварили, то робимо настойки з різних трав, з коріння. У кожного ґазди є свій апарат, кожний має апарат, який передається від діда батьку, від батька сину. Апарат називається “пушка”, яка раз або два на рік має вистрілити, якщо поспіли сливи", — каже Іван Рацин.

Варіння леквару (повидла) — це місцева традиція села Геча. Йосип Торпоі, учасник заходу розповів: "Ми вважаємо, що цей сорт сливи “Нем тудом”, це така історія, коли питали в дівчини: “що це за сорт?”. Вона казала: “Нем тудом — не розумію”. Це дуже хороший сорт і ми виготовляємо леквар. Він вариться без додавання цукру. Леквар ми варимо цілий день. Це подія, бо збирається ціла сім'я, так само як під час різання свині."

Відвідувачів заходу пригощали стравами та напоями, які готували представники громад.

"Спробувала, але не знаю, як правильно називається, то якась картопля, бринза дуже смачна, якісь крученики, але може я неправильно називаю. Головне, що я побачила людей, котрі люблять свою батьківщину, свою мову, вони такі запальні, а це найголовніше", — розповіла відвідувачка Олена Будко.

Презентацію нематеріальної культурної спадщини провели, аби показати народні звичаї та традиції, які передавалися з покоління в покоління. Директор Закарпатського музею архітектури та побуту Василь Коцан розповів: "Наш музей спільно з Обласним організаційно-методичним центром культури презентує для всіх охочих елементи нематеріальної культурної спадщини нашого краю, які внесені до нашого регіонального обласного списку. А три з тих елементів, які сьогодні представили, вже внесені до національного списку пам'яток нематеріальної культурної спадщини. Маємо можливість бачити ціле Закарпаття, скуштувати традиційні страви, наприклад, Чернянську начанку, Колочавську ріплянку, гуцульський банош і бриндзю, а також послухати традиційну народну пісню, побачити народні танці."

Також на території Скансену для відвідувачів провели майстер-класи та ярмарок.

Теги: спадщина, скансен

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати