За день до цього російські диверсанти захопили владу у Слов’янську, Краматорську та ще кількох населених пунктах на Донеччині. Ці території окупаційна влада назвала Донецькою народною республікою. А 27 квітня народною республікою назвали і сусідню Луганщину. ЛНР та ДНР Україна визнала терористичними організаціями.
А серед тих, хто захищав та відвойовував українські землі від російських загарбників був ужгородець та відеооператор Суспільного Іван Шимко.
"Перший місяць було страшно. Бо ти не знаєш, як це відбувається. Ми ж ніхто не були готові до таких військових дій", — сказав ужгородець Іван Шимко.
На фронт він потрапив у 2014 році. Тоді хлопцю було 18 років. Він вступив до армії, після його відправили на навчання. А далі його та інших контрактників забрали на фронт. Куди вони їдуть – не казали.
"Ми тільки здогадувалися, куди ми можемо їхати. Ми спочатку були в Сумах, десь місяць там дислокувалися. Після цього всього ми швидко зібралися за один день. Казали, що вже відправляємося, але не казали, куди саме. Ми в новинах вже бачили, що відбувалося, тому здогадувалися. Тільки не знали, чи на Луганський напрямок, чи на Донецький", — розповів чоловік.
Воював Іван на Луганщині. Був оператором-навідником бойової машини. Про те, що він на фронті, батькам не казав, бо не хотів їх тривожити. Розповів: кожен вечір дзвонив, казав, що все добре, щоб не переживали.
"Потім вони самі, думаю, здогадувались, де я. Бо телебачення всі дивляться, всі знають що і де відбувається", — сказав він.
Перші обстріли Іван почув у свій 19-й день народження: "Я тоді пам’ятаю, як тепер. У мене ж тоді був день народження. Якраз мені подзвонили, вітають по телефону. І тут чую: починаються вистріли. Я скидую дзвінок, кажу: "Все, давай, па-па". В перший раз ти не знаєш, що робити, де це, звідки це. Виявилося, що це провокація. Під’їхала машина, зробили декілька вистрілів в нашу сторону, сіли в машину й поїхали".
В зоні АТО хлопець пробув чотири місяці: з травня до вересня. Брав участь у боях за Луганський аеропорт. У 2016 році Івана нагородили за оборону Луганського аеропорту. Каже: кожен бій, який він пережив, був серйозним.
"Виділити не можна, що це був більш серйозний, цей – менш. Кожен бій по-різному важкий, серйозний. Якраз тоді, що з нами були, то дуже багато загинуло тоді було, і багато поранених було", — розповів Іван.
Після демобілізації військовий повернувся до рідного міста – Ужгорода. Зараз Іван Шимко працює відеооператором на Суспільному.