Ужгород презентує новий музичний гурт "Божа сокира"

Це просто звук, який проникає в свідомість та знаходить там місце як настрій, душевний стан чи близький серцю асоціативний «запах» цієї музики, цього ось звуку. Музика справді надає величезного значення нашому людському існуванню.

Музика постійно зазнає прогресу й поділяється на величезні простори її настроїв, стилів, що зумовлено особистістю кожної людини, її вибагливістю до пошуку музики, близької тільки їй. Саме так і відбувається музичний прогрес — в пошуку особистістю власної душевної музики. При її знаходженні виникають твори, жанри, пісні, стилі, а при знаходженні, а ще й чіткій сформульованості власних підходів, з’являються однодумці композитора чи автора. Це означає, що людям сподобалася саме ця музика.

«Божа сокира» — молода ужгородська група, яка обрала для себе стиль важкої музики. Ідея творчості за допомогою саме музичної групи зародилася в недавньому 2004-му році й мала серйозний зміст та надійне підгрунтя для втілення плану творчості в бажанні Сергія Паньківа та Остапа Кваса до творення музики. Спершу ще не було зручних умов для творчості, й хлопці виношували плани в думках та в підбиранні акордів, що супроводжували тексти. А останні так і лилися в той складний час.

Ідеї творення такої нової музики не виявилися примхою юності, тому хлопці продовжували організовувати свій поступовий прогрес, який вивів їх спочатку на зв’язок із групою “Death for victory”. Ця ужгородська Black Metal-група забезпечила перші репетиції “Божій сокирі” в своєму підпільному приміщенні. На той час в групі не було ударника, а тодішній бас-гітарист Вадим згодом покинув групу зі словами: “Ні, хлопці, я більше таким не займаюсь”. Напевно, його не цікавили ніякі “душевні стани”, які Сергій та Остап хотіли викласти в мелодіях.

Взимку 2005-го в групи з’явилася непогана можливість творити. Сергій Паньків вийшов на зв’язок з Романом Кинівим. Останній був готовий поділитися приміщенням та апаратурою (тоді Кинів був лідером групи “Нікотин”, яка трансформувалася з часом у “Забуту орхідею”, де Р.Кинів теж залишився лідером гурту). Після розміщення в “нікотинівському приміщенні”, з’явилася можливість для подальших дій групи. Найперше вирішували проблему “робочих рук” у складі групи, для чого треба було відразу придбати стратегічно важливу електрогітару. Кинів забезпечував “Божу сокиру” тільки однією.

Склад гурту формувався довго, дещо змінюючись то з приходом, то з відходом ударника Дениса та подібними переміщеннями в просторі і часі Сергія Паньківа, який був уже “втрачений” в очах товаришів по групі через певні непорозуміння.

— Який на даний момент ви маєте склад? — запитую в Остапа Кваса. — Плануєте щось змінити?

— Склад гурту виглядає наразі так: Сергій Паньків — вокал, бек-вокал; Остап Квас — вокал, гітара; Роберт Когутка — гітара, вокал, бек-вокал; Максим Матвієнко — ударні; Денис Коржов — бас-гітара. Про зміни якісь говорити зайве, адже зайвих “кадрів” у своєму складі не маємо. Група, скажімо, потерпала через відсутність бас-гітариста, який відіграє для загального звучання дуже важливу роль. До цього група, на жаль, майже постійно грала без бас-гітари.

— Чому група так називається — “Божа сокира”?

— Назва, напевно, носить релігійний зміст. Бога ж нікуди, крім релігій, не “прив’яжеш”. Звучання в назви, напевно, досить сухе. Вона говорить про жорстокість Бога через його всемогутність. Своєю всемогутністю він досягнув можливості не виконання людських законів, всіх їхніх усталених норм. Бог став убивцею, карає всіх нас своєю сокирою. Він карає нас, грішних, смертю. Одночасно Бог несе відповідальність за все зло й насильство, що відбувається між людьми. Оскільки Він це допустив, то Він і є звичайним грішником, тільки безсмертним. В назві прихована фатальність такої системи, фатальний самообман людей, котрі ідеалізують Бога, чи просто тихо вірять, а Він робить з ними все, що хоче.

— Що для вас є найголовнішим у музиці? І що ви намагаєтеся передати в своїх піснях?

— В музиці для нас найважливішу роль, — вступає до розмови Роберт Когутка, — грає емоційне забарвлення — те, що музика несе до слухача. Пісні служать логічному осмисленню життя, є способом розбавлення, розрідження буденної напруженості. Таке напруження потрібно розріджувати, якщо ж не робити цього — можна перевтомитися психологічно. Музика — це ніби кімната з білими стінами, на яких можна написати все, що тебе хвилює. Ми намагаємося “написати” якнайбільше.

— Чому був обраний саме такий стиль? Як він конкретно називається?

— Такий стиль, — говорить Остап Квас, — був обраний тому, бо наші кумири “Slipknot”, “Mad Vayne”, “Deftones”, “TОЛ” грають в схожих стилях. Початкові музичні спроби були зроблені в намаганні наслідувати ці групи. Потім з’явилася самостійність, але стиль залишився.

Роберт Когутка додає:

— В нас уже майже сформувався особистий стиль групи. Якщо назвати стиль більш загально, то це Alternative New Metal. До нього нами додано багато індивідуальних музичних елементів. Співаємо, звичайно, по-нашому. Українською мовою.
…”Божа сокира” продовжує працювати над музикою. Група має власний сайт. Хлопці струменять бажанням розвиватися. Для цього в сучасному світі є дуже багато “подразників”. Тож побажаємо їм успіхів та відчуття повноти життя. Хай воно ніколи не провалюється з оманливою втратою сенсу.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати