Мрія закарпатського «Рокаша» – шашлики з «System of a down» (ФОТО)

«Rock-H» – це є найвідвертіша,  найчесніша і справжня фолкова «свіжа кров».
Валерій Харчишин («Друга ріка»)

Фірма то є фірма – і цим все сказано... Стиль, стержень, який дійсно не стидно показувати у Європі.
Лама про «Rock-H»

Це дуже шляхетний колектив, дуже шляхетний рок... І я радив би всім слухати таку музику.
Олег Скрипка

Однозначно в цих хлопців є щось таке, чого немає ні в кого в світі. І це є саме те, що відрізняє наш гурт «Rock-H» від усіх іншіх гуртів,  які існують на нашій планеті.
Сашко Положинський («Тартак»)

Не буду багато говорити – мені все подобається!
Святослав Вакарчук про «Rock-H»

За кілька років існування гурт встиг підкорити найпрестижніші сцени України та взяти участь у провідних телевізійних проектах: це і перемога на програмі «Фольк Мюзік» (Перший національний), вихід у  півфінал всеукраїнського конкурсу «Свіжа кров» (М1), участь у телепрограмі «Підйом» на Новому каналі,  «Африканських пристрастях» (Савік Шустер Студіо), телепроекті «Наша пісня»,  проекті Марійки Бурмаки на ТВі, телемарафоні «Пісня об'єднує нас» на Першому Національному, який увійшов до книги рекордів Гіннеса, як найдовший у світі, а також виступ в одному з перших українських інтернет-концертів, на який «Rock-H» запросив Святослав Вакарчук.

24 серпня 2011 року «Rock-H» виступив наживо в прямому ефірі Першого національного з Софійської площі у Києві з нагоди 20-річчя незалежності України.

Хоча ще до створення гурту головні учасники групи «Rock-H» вже були добре відомими серед поціновувачів... класичної музики.

Зокрема, лідер гурту  Віктор Янцо уже в 19 років дав власний концерт як автор академічної музики. Твори композитора – у репертуарі  Національного симфонічного оркестру України та «Київської камерати».

Вокаліст гурту Іштван Халус більш як 10 років є провідним солістом камерного хору «Кантус». Діапазон музичних інтересів вокаліста практично безмежний – від народних колядок-щедрівок до модерністичної симфонічної музики.

Родіон Sun Lion – бас-гітарист – екс-учасник гурту  Tango-Tempo – одного з кращих у своєму жанрі.

«Rock-H» безперечно зіркова група. Тим не менше зустрітися з ними і поспілкуватися не так і складно. Розмова з музикантами та їх менеджером відбувалася в ужгородському нічному клубі, де, до речі, знімався один з найвідоміших кліпів гурту «Вінко червеноє».

І ТОДІ МИ ЗАПРАГНУЛИ «СВІЖОЇ КРОВІ»

– Мене цікавить, як створювався гурт. Тобто чия це була ідея, коли, де, після скількох грамів чаю і т.д.? Хто запронував назву «Rock-H»? 

– Перші репетиції припадають десь на початок осені 2008 року. Усе було “навпомацки”. Чистоти і яскравості стилю, яку тепер часто відзначають, не було не те що в наявності, а в задумі.  Були як перед чистим аркушем, і не знали, що  на ньому написати. Пробували грати і в готичному стилі і легкі поп-пісні, писали разом. Хтось принесе тему, інший додасть. Багато з цих перших пісень так і не були зіграні на публіці.

Першим вокалістом  став Ондраш Тазінгер, з яким «Rock-H» продебютував у Мукачеві навесні 2009 року.

Другий виступ гурту відбувся 11 липня 2009 року на фестивалі мінеральної води в селі Поляна, і на ньому вперше у якості бек-вокаліста на сцену вийшов Іштван Халус, який згодом став нашим вокалістом.

Що ж до назви то ще у 2008 році, дорогою на репетицію, гітарист жартома запропонував назву «Рокаш» і вона прижилася в транскрипції «Rock-H».

– Ви часто згадуєте участь у проекті «Свіжа кров» як етапну. Розкажіть, як  ви потрапили на проект?

Ірина Янцо: – Справа в тому, що у нашої з Віктором молодої родини нема телевізора. На початках Віктор хотів його купити, але я була категорично проти, так у нас телевізора і нема. І не передбачається. Але ми були в гостях у друзів, у них був увімкнений канал М1, і там йшла реклама конкурсу для музичних гуртів. Так ми почули про «Свіжу кров». Прийшовши додому, негайно зареєструвалися в конкурсі. І почався цілеспрямований шлях до мети. Днями я відсилала прохання кожному користувачу проголосувати за наш гурт, і перед завершенням конкурсу в інтернеті ми були на 52 позиції серед 400 гуртів. Перед самим фіналом нас за одну годину відкинуло на 20 позицій.

Та ми все-таки потрапили до щасливої сотні, з якої журі обирало 32 гурти для участі у зйомках. І червневого вечора нам передзвонили, що запрошують у Київ. За великим рахунком у нас були 3 пісні: «Лямур», «Вінко» і «Дай ми мила». І саме їх ми виконали в конкурсі. До конкурсу нас ніхто не знав, «Свіжа кров» стала класним стартом.

І головне — до «Свіжої крові» ми не знали, чи ця музика взагалі комусь може подобатися, чи варто продовжувати цей шлях. Чи вдасться не загубитися серед ТАКОЇ кількості гуртів. «Свіжа кров» дала величезну мотивацію гнути саме цю лінію.

– Як вас сприймають поза Закарпаттям? Чи були курйози? Чи просили переклад «із закарпатської»?

– Поза Закарпаттям гурт сприймають чудово! На Закарпатті ставляться як до своїх, дехто вишукує ознаки зірковості або ще якісь речі, до яких можна причепитися. Перекладу пісень ніде не просили, правда бувало неправильно розуміли тексти. Наприклад слова “Ко тя” вживали в контексті «кОти в клипе замечательные».

Приємно, що у цьому сезоні ми вперше отримали 2 запрошення з-за кордону, у Словаччину і Польщу.  Ще одна адреса можливої закордонної поїздки – Італія.

СЕРЦЯ ПРИХИЛЬНИЦЬ НАЛЕЖАТЬ ІШТВАНУ

– Чи багато фанатів має  «Rock-H»?

– Ну, серед музикантів в цьому плані найбільш «пощастило» Іштвану – вокалісту. Він постійно отримує подарунки, освідчення, записки, масові зізнання у коханні в соціальних мережах, запитання на зразок «чи можна у вас закохатися?».  Серед подарунків одного разу трапився навіть незрозумілий трав’яний напій від прихильниці, проте Іштван пити його чомусь не захотів. Інші музиканти також мають своїх шанувальниць, але все ж більша частина уваги дістається нашому вокалісту.

– У вашому репертуарі  трапляються і досить рідкісні твори. Хто займається підбором пісень і їх аранжуванням?

– Пошук унікальних текстів, музики, обробка пісень -  повністю робота Віктора. Він сам знаходить тексти, сам створює  мелодію. Звичайно, безпосередня робота над піснею - це колективна творчість усього гурту.

– Наскільки оригінал народної пісні відрізняється від продукту «Rock-H»?

 – Практично кожна народна пісня має енну кількість власних варіантів. Навіть один і той самий пісенний мотив у різних кінцях Закарпаття має зовсім несхоже звучання. Наприклад на Рахівщині ту ж коломийку виконають зовсім інакше ніж, скажімо, на Міжгірщині. Фактично ми продовжуємо народну традицію – кожну народну пісню, яка є в нашому репертуарі, ми кардинально змінюємо, як слова так і музику. Тобто до тієї ж енної кількості варіантів пісні додаємо ще одну, власне «рокашівську» версію.

– Чи не заважає академічна освіта вам як рок-виконавцям?

Віктор Янцо:  – О, ще й як заважає... Ось, наприклад Іштван прийшов до нас із «Кантусу»... Йому перелаштовуватися на інший стиль було дуже непросто. Класична музика і рок – дуже різні сфери. Я теж як композитор відчув це.

– Уявімо, що ви років через 50-60 пишете власні мемуари... Які теперішні мрії там будуть записані, як ваші спогади?

Віктор Янцо:  – Ну не знаю... Напевно було б непогано якби Серж Танкіан (лідер відомої рок-групи «System of a Down» - кор.) приготував для нас шашлики. Ми б про це не забули сказати в своїх мемуарах...

АЛЕ НАВІЩО СЛУХАТИ КОГОСЬ, КРІМ СВОГО СЕРЦЯ?

– Чи можна сказати, що фестиваль вина  у Мукачеві став поворотним етапом у житті колективу?

Ірина Янцо: – За професією я дизайнер, і давно мала задум зробити щось для фестивалю вина. А тут з'явилася пісня «Вінко». Підготувала пропозиції по фірмовому стилю для фестивалю вина, до яких додавалася пісня-гімн фесту. В той рік були надруковані білборди, сітілайти, розтяжки, банери на сцену, прапори, буклети, значки і наліпки з логотипом фестивалю за моїми ескізами, але найбільш яскравим нововведенням «Червеного вина-2010» стала пісня «Вінко», заради якої, власне, це все і робилося. З цим інформаційним приводом ми вперше виступали на мукачівському телеканалі М-студіо, де і відбулася телевізійна прем'єра пісні «Вінко».

І потихеньку пішов рух. В кінці квітня зняли кліп «Лямур», в середині травня до нас приїжджала знімальна група програми «Фольк Мюзік», а 10 червня ми вперше були у них на зйомках у Києві.

А 24 червня 2010 року ми подзвонили, домовилися, приїхали і виступили в програмі Савіка Шустера «Африканські пристрасті». Це був наш перший прямий ефір на загальнонаціональному телебаченні, і третій виступ Рокаша на будь-якому телебаченні взагалі.

– Ірино, яка ваша роль у гурті, як ви прийшли до нього?

– Як уже сказала, першим спільним проектом був фірмовий стиль для фестивалю вина. Крім того, як і кожна жінка, завжди підтримувала свого чоловіка. І ще. Людина збоку набагато легше може сказати про гурт добрі слова, гарно про нього розповісти, ніж би хлопці самі говорили про себе.

Початково я вела групи в соцмережах, і поступово організаційні моменти потрапляли до мого списку обов'язків, оскільки крім мене у всю цю справу були втягнуті тільки музиканти, які майже щовечора пропадали на репетиціях. Домовитися про ефір, купити квитки, організувати зйомку, розіслати прес-реліз (як і його написати), зверстати афішу. Цю роботу музиканти виконувати не повинні. У них величезні навантаження під час концертів і ще повинно залишатись натхнення для творчості. Поступово довелося освоїти адміністрування сайту, шукати матеріали в цій галузі, відвідувати семінари. Мені це цікаво. Оглядаючись трохи назад можу сказати, що потрібно дуже сильно вірити у свою справу, тільки тоді буде результат. Люди спочатку нас ігнорували, потім казали, що нам це скоро набридне, оскільки ми не отримуємо достатньої фінансової сатисфакції. Але навіщо слухати когось крім свого серця?

У справі «Гурт Рокаш» я маю класну самореалізацію, величезний ентузіазм і він постійно зростає. Ще хочеться сказати, що успіх — це не стан, а процес. Тобто якщо ти на п'єдесталі пошани — це зовсім нічого не означає. Головне, щоб у тебе були нові плани, ідеї, щоб було натхнення до праці. Оце справжній успіх.

Теги: Рокаш, Rock-H

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати