Пані Юко приїхала в Україну на запрошення своєї давньої подруги, відомої письменниці Галини Малик. Галина Миколаївна згадує: “Ми познайомилися 22 роки тому на міжнародному симпозіумі з болгаристики. Потоваришували. Років 5 ми переписувалися, але потім втратили одна одну. І тільки зараз, коли прийшов Інтернет, ми віднайшли одна одну через скап”. Свого часу пані Юко вивчала російську мову, потім польську і чеську, але, як розповідає, коли побачила, що іменники мають 7 відмінків, то їй стало страшно. Але болгарська не має відмінків, тому зупинилася на ній. Сьогодні пані Юко — шанована людина — офіційний перекладач з болгарської на японську і навпаки.
Природньо, що журналісти цікавилися, чи знають японці про Україну та українців. Юко Тоґасі відповіла: “Мої співвітчизники думають, що українці й росіяни – одне й те ж саме. Певний прошарок знає українську оперу і балет. Ось минулого року у нас виступали представники Київської опери, цього року повинні приїхати з Харківської. Впродовж останніх п’яти років на слуху у японців часто бувало прізвище Ющенка та інформація про його отруєння. Знають, хто така Тимошенко. З культурних діячів можуть пригадати прізвище Шевченка. З міст знають Київ, Одесу, але про Ужгород навіть не чули”. Та це — знання дуже невеликого відсотку населення. Пересічні ж японці не знають ні Шевченка, ні Ющенка. Тим не менше — зазначила Юко Тоґасі — стереотип про Україну як про відсталу країну потроху розвінчується: японці уже не думають, що населеними пунктами гуляють ведмеді, а люди взуваються у лапті. Знають, що національний костюм українки має такий елемент як віночок з стрічками. Сприяють цьому і засоби масової інформації. Щоправда, не завжди образ України, який вимальовується у цих матеріалах, є позитивним. Пані Юко пригадує, як два роки тому через “проблему з газовою трубою” японські мас-медіа називали Україну “різними негарними епітетами”. “Тим не менше, багато і хорошого згадується про вашу країну”, — поспішила додати болгаристка. Крім того, вона розповіла, що сьогодні на вулицях великих міст часто можна зустріти українок — вони їдуть заробляти гроші, танцюючи “без одягу”. І, за словами Юко Тоґасі, отримують за свою роботу дуже великі гроші.
“Мені дуже сподобалось, що в Японії по телебаченню нема пропаганди ні сексу, ні горілки. Якщо демонструють фільм, а у ньому є відверті сцени, то вони міксуються, тому їх не показують. Їхні діти не мають доступу до такого. Я навіть позаздрила. У них навіть не прийнято цілуватися на вулицях. Речі інтимного характеру не продаються у відкритому продажу!”, — зазначила Галина Малик. “Розумієте, у мусульманських країнах це питання релігії, а у Японії – справа смаку. Просто це негарно. Це етичні питання, які до цих пір не піддалися жодному європейському й американському впливу”, — додала письменниця. Якою насправді є Японія, неможливо з’ясувати, переглядаючи інтернет-сторінки. На переконання Юко Тоґасі, “з інтернету почерпнути знання про Японію неможливо, адже там все перекручено і вивернуто. Сучасна Японія – сучасніша, ніж будь-яка європейська держава, і, аби пізнати її, треба відвідати”.
Наприкінці прес-конференції Юко Тоґасі влаштувала чайну церемонію, під час якої говорила японською, а також залишила читачам Закарпаття онлайн автограф і привітання із новим роком.
Так виглядає сторінка японсько-українського розмовника, що його привезла з Японії Юко Тоґасі
"Читачам "Закарпаття онлайн". З Новим роком! Юко Тоґасі. 10 січня 2012 року"
гість 2012-01-12 / 16:57:20
Спасибі Галині Малик, що відкриває для світу Ужгород!!!
О.Д. 2012-01-12 / 14:13:33
Русине, трішки добра в душі вам би не завадило)))
Русин 2012-01-12 / 09:41:56
Жебеловку купіть Федакові, обы ся мав чим пудтирати, послє задарнины.
цензор 2012-01-12 / 08:58:39
А кто тогда садил сакуры с Балогой?