— Людмило Захарівно, що турбує ваш заклад зараз?
— У свій час в обласній бібліотеці був проведений капітальний ремонт. Кошти на це йшли й від спонсорів, і з обласного бюджету. Звичайно, зараз книгозбірня розташована у гарному, чистому, відремонтованому приміщенні. Але проблеми, на жаль, є й досі. В першу чергу, нас непокоїть питання браку приміщень, адже бібліотека розширюється. Наприклад, свого часу ми змушені були закрити відділи виробничої літератури, мистецтв, абонементний. А от, приміром, відділ літератури іноземними мовами взагалі перебуває в тісному приміщенні в іншому кінці міста - по вулиці Капітульній. Інша проблема - це наші підвали. Свого часу ми їх чистили, прибирали, але зараз вони знову залиті водою. Більше того, там знаходяться книжкові фонди, які через надмірну вологість вкрилися грибком. У підвалах розташовані книги, які користуються значно меншим попитом, але, тим нр менше, вони потрібні читачу. Й тоді, коли поступає замовлення на книжку, наші працівниці - в масках і рукавицях - вимушені спускатися в підвал й обтирати почорнілу книгу, аби з нею можна було працювати. Але, щоб не розносити грибок, яким, на жаль, заражені ці фонди, по решті приміщень, ми встановили на першому поверсі бібліотеки невеликий столик, де читач може працювати з цими книжками. Такі ось умови... Більше того, фунтові води останнім часом дісталися й до книгосховища, яке розташоване над підвалом. Й через це почала руйнуватися одна зі стін. Та знайти зараз спонсора, на жаль, дуже не просто. Та чи не найбільша проблема книгозбірні - не поновлюються книжкові фонди. Усе, що до нас надходить, це подарункові книги.
— 3 чим це пов''''язано?
— Бібліотека отримує все, що видається на Закарпатті. Обов''''язкові примірники нам надсилають самі ж видавництва. Але такі надходження не є плановим формуванням фонду обласної бібліотеки. Адже ми мали б мати трішки більше й ширше коло цієї літератури. А немає цього тому, що немає відповідного фінансування. Якщо торік на статтю поповнення книжкового фонду отримали 100 тисяч гривень, за які придбали близько 1300 книг (адже наша книжка дорога), то цьогоріч нам не виділили жодної копійки. Нещодавно я побувала на Івано-Франківщині й дізналася від своїх колег, що їхні обласні книгозбірні на періодику й поповнення бібліотечних фондів отримують від 800 тисяч до 3 мільйонів гривень. Невдовзі в області формуватиметься бюджет на наступний рік, тому ми вже внесли пропозицію, аби наступного року на поповнення фондів нам виділили кошти.
— Обласна книгозбірня останніми роками пропонує низку новітніх послуг. Це й безкоштовний інтернет-клуб, і віртуальна довідка. Намагаєтеся йти в ногу з часом?
— До цього нас підштовхує саме життя. Ми ж працюємо для людей, і якщо суспільство йде вперед, то ми мусимо дотримуватися цього темпу. До речі, послуга «Віртуальна довідка» користується дуже великою популярністю. Людині навіть не треба виходити з дому, а досить зайти на наш сайт й подати запит у розділ «Віртуальної довідки». Таким чином, ми надаємо читачам інформацію про ту чи іншу книжку. А впродовж останнього року за інформаційною довідкою до нас звернулося 18243 читачів. Понад 100 тисяч людей відвідало за рік наш веб-сайт.
— Якщо не помиляюся, в бібліотеці кожен читач може отримати інформаційну довідку з соціальних питань?
— Це дуже зручна послуга. Свого часу ми відкрили регіональний інформаційний безкоштовний центр і наші працівниці постійно проводять моніторинг законодавства, накопичуючи інформацію про ті чи інші зміни до законів. Якщо читачу необхідна інформація, скажімо, по пенсійному забезпеченню, то бібліотекарі допомагають знайти саме цей розділ і все, що стосується даного питання.
— Яким є сучасний читач?
— Ясна річ, що все змінюється. І зараз, до прикладу, читальна зала виконує вже не ті функції, що раніше. Якщо ще кілька років тому читачі частіше навідувалися до нас і конспектували потрібну інформацію, то тепер люди більше працюють з інформаційними ресурсами. А ту ж інформацію з книг засканову-ють чи копіюють.
Однозначно охарактеризувати сучасного читача доволі складно. Адже досі є люди, які, як не дивно, читають праці Маркса й Леніна. Серед них є науковці, а є й любителі, які опрацьовують цю літературу для себе. Та більшість теперішніх читачів віддають перевагу сучасній українській художній літературі. От, наприклад, зараз відчувається величезний попит на книги Василя Шкляра «Чорний ворон» та української письменниці Люко Дашвар «Рай. Центр». Багато читачів віддають перевагу книгам закарпатців Сергія Федаки, Дмитра Кешелі, Мирослава Дочинця, Олександра Гавро-ша. Тобто, читач сьогодні дуже різнобічний. А всього в обласній бібліотеці зареєстровано понад 20 тисяч читачів.
— Людмило Захарівно, ми починали розмову з проблем. Що ж сьогодні хвилює книгозбірні краю?
— Дуже важка ситуація склалася із сільськими бібліотеками. Бентежить часом позиція деяких чиновників, які наполягають на тому, аби закрити бібліотеку, «бо туди ніхто не ходить». Або ж кажуть: «Он, бібліотекар не ходить на роботу». Так розберіться з ним. А навіщо ж закривати книгозбірню? Звичайно, буває й таке, що заходиш у сільську бібліотеку й на полиці з дитячою літературою бачиш дві-три клеєні-переклеєні книжки радянського часу, а з сучасного нічого нема. Але ж тут, знову-таки, проблема браку коштів. Якщо тоді той же «Івасик-Телесик» коштував 3-5 копійок, jo зараз ці книги доволі дорогі. Й на території області є всього кілька бібліотек, які ще поповнюють свої фонди, решта - ледь животіють.
— І на завершення, яким ви бачите майбутнє бібліотеки?
— Вона уявляється сучасним культурно-освітнім центром, де о кожен знайшов щось цікаве для себе. Тобто, в бібліотеці має бути все: починаючи від різноманітних книг і завершуючи аудіо-, відеотехнікою. От, наприклад, під час відвідання колег в Івано-Франківську звернула увагу на куточок «Поки мама читає». Там розташовані стелажі із дитячими книжками та ящики з іграшками. Там дітки, які чекають батьків, мають змогу відволіктися. Бібліотекар, за потреби, навіть може почитати дитині книгу. Ми б теж хотіли щось подібне об-лаштувати в себе, хоча наразі за браком місця не можемо собі цього дозволити.
Сніжана Русин, "Новини Закарпаття"