Чоловік постраждалої жінки розповів, що його дружина нині проходить важкий процес реабілітації після інсульту.
"Вже другий тиждень моя дружина перебуває в лікарні на БАМі. Мій адвокат зараз готує всі необхідні документи, щоб ми могли вирішити цю ситуацію з керівництвом заводу. Моїй дружині стало зле, бо у виробничому приміщенні не працює вентиляція і стоїть спека та задуха".
Володимир Кохан також поскаржився, що з Ужгородської міської лікарні його дружину хочуть перенаправити до Мукачівської районної. "Не розумію, чому вже на чотирнадцятий день лікування жінку хочуть перевозити до Мукачева. При чому, за транспорт я маю сплатити власним коштом" - зазначив чоловік Тетяни Кохан.
Журналісти вирішили дізнатися, чи могла задуха у приміщенні спровокувати інсульт. Ми звернулися до лікаря-невролога одного з ужгородськихмедичних центрів:
"Гіпоксія, або нестача кисню, могла спричинити погіршення самопочуття, втрату свідомості та навіть інсульт. Однак, навряд саме це стало причиною інсульту. Швидше за все, жінка мала підвищений артеріальний тиск, тож задушлива спека могла стати ключовим чинником того, що сталося".
Нагадаємо, що сайт відправив офіційний інформаційний запит керівництву заводу "Ядзакі". Ми запитали, чи отримувало керівництво підприємства усні чи письмові скарги від працівників, яка була реакція на звернення та чи отримає хвора жінка компенсацію від підприємства.
Вікторія Рижова, KarpatNews.in.ua
Василь 2011-09-12 / 19:37:00
Сам колись працював на цьому заводі, літом там температура 30 градусів, а на кухні - пекло, (потім чудуються, чому люди потруїлись). Щоб хоч якось збити температуру, кріпили на стіни турбіни, які ганяли повітря по виробництву і гуділи, так як на літаку, відчиняли двері, від чого на заводі місцями були такі протяги, що не можна було вистояти. При температурі 30 градусів, якщо зняв із себе халат, то можна було і без премії залишитись. На моє запитання: "Чому я повинен ходити в спецодязі, який не розрахований на таку температуру?", начальництва - Канчій Наталія, відповила: "Знайдіть собі роботу де не треба носити спецодяг". Таким чином на виробництві вирішуються майже всі питання. Дехто спитає: "То чому люди працюють, чому не скаржаться?". На Закарпатті в селах не так легко знайти роботу, а якщо і знайдеш, то кожен день добератись на транспорті по-перше важко, по-друге - дорого. Керівництво виробництва (а може і заводу) добре це все знають, тому і користуються цим.
На заводі 50% працівників не знають своїх прав, а хто знає то боїться про це говорити у звязку з вище згаданими причинами і тому що можуть звільнити.
Я коли працював, то постійно відстоював свою позицію, що не дуже подобалось керівнику виробництва і з часом робота перетворилася на пекло (завдяки вище згаданій особі), написа заяву на звільнення за власним бажанням, а в щотижневій газетті, що роздається на виробництві написали, що "звільнений у звязку з порушенням трудової дисципліни". Якщо б зафіксувати і передати до суду всі порушення трувого законодавства, які відбуваються на виробництві, то хтось би дорого за це заплати.
Про порушення, які відбувають на цьому заводі можна написати цілу статтю...