Відвідуючи малят у дитячих дошкільних закладах, вони бесідують з ними на духовну тематику, розповідають про Ісуса Христа, значення святої молитви в житті кожної людини. Неодноразово сестер-монахинь запрошували провести повчальні бесіди і з молоддю, зокрема із студентами медичного коледжу. При парафії сестри ведуть недільну школу з дітьми, де навчають катехизму та основ християнського життя.
Нещодавно сестри згромадження Пресвятої родини відзначали соту річницю з дня свого заснування. На святкову літургію у храм св. Архистратига Михаїла з нагоди ювілею були запрошені священики греко-католицьких храмів Міжгірщини, голова РДА Василь Щур, секретар селищної ради Мирослава Пішта, викладачі медичного коледжу, прихожани, вихованці церковної школи.
...Милозвучно, в унісон, прославляючи Господа Бога, лунає у святій обителі хоровий спів сестер-монахинь.
Після важливий захід продовжився у приміщенні райдержадміністрації концертом, який підготували сестри-монахині разом із своїми вихованцями, а також дітьми із сиротинця м. Бібрка.
На початку торжества сестри Софія та Марія за допомогою слайдів ознайомили присутніх з історією заснування згромадження сестер Пресвятої родини, повідомивши, що воно здійснилося через покликання однієї особи: побожної дівчини Теклі Юзефів. Немаловажну роль у зародженні згромадження відіграв також і о. Олександр Дикий, який допомагав Теклі за труднощів, а також в організації згромадження як церковної інституції. Після переїзду до Гошева (Долинський район, Івано-Франківська обл.) опіку над згромадженням взяв о. Теофіл Горникевич.
Через Боже провидіння саме Гошів, відомий завдяки чудотворній іконі Богородиці, став осередком зародження і розвитку нового згромадження.
— З цього часу і понині Пресвята Богородиця є особливою опікункою згромадження та й кожної сестри зокрема, — зауважила сестра Марія. — Під її ласкавим покровом воно росло, поширювалось, долало труднощі становлення, пізніше — переслідування.
Перші роки були нелегкими: сестри жили убого, у маленькій хатині, цілковито віддаючи себе Богу, вихованню дітей, допомозі хворим. Та справжні випробування тільки наближалися. З приходом більшовиків розпочалася ціла епоха переслідування греко-католицької церкви та монастиря. За непокору сестер арештовували, виганяли з монастирів, розміщуючи там лікарні та квартири для військових. Будучи під постійним тиском НКВД, сестри намагалися знайти собі будь-яку роботу, яка б дозволяла залишатися вірними своєму покликанню. Не раз допомагали священикам у проведенні служби, створювали умови для відправи літургії, зберігали церковні речі, готували вірників до святих тайн.
Вершиною виступу церкви за власну свободу була демонстрація у Львові 1989 р. Тут вперше в Україні сестри одягнули монашу одежу. Вставши з колін, згромадження почало відбудовуватись і крок за кроком повертатися до життя, покликаного Богом.
Головним осідком згромадження став дім у Львові, зведений на місці будинку, де сестри мешкали у період підпілля. Зараз тут його головна управа, діє невеликий монастирський храм, у якому проводяться облечини сестер, часові та вічні обіти, катехичні заняття з дітьми та молоддю тощо. У 2009 р. закінчилося будівництво нового монастиря у Гошеві, яке тривало довгих 18 років, де зараз сотні людей мають можливість укріпити свою віру, глибше пізнати Бога та зміцнитися духовно.
Також згромадженню було передано приміщення для монастиря у м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області, де довгі роки діяв новіціят, тобто школа для тих, хто розпочинає своє духовне життя в монастирі. З 2009 року будівлю реконструйовано для сиротинця, в якому зараз виховуються діти, позбавлені батьківської опіки.
За останні роки сестри згромадження Пресвятої родини провели численні місії та катехичні заняття у різних куточках України, зокрема Тернополі, Івано-Франківську, Долині, Хмельницьку... Основним їх прагненням є те, щоб люди могли глибше пізнати Бога, відкрили для себе красу життя відповідно до євангельських засад.
— Як і протягом всієї історії згромадження, — підсумувала сестра Софія, — наше завдання — завжди бути з Христом, переживати з Ним кожну мить свого життя, жити відповідно до Його слів, щоб бути здатними розповідати всім, кого Бог ставить на нашому життєвому шляху, свідчення про Нього.
На святі також прозвучали релігійні пісні у виконанні сестер Пресвятої родини, квартету "Лілея", вихованців церковної школи, а також дітей із сиротинця м. Бібрки.
Присутні на святі голова райдержадміністрації Василь Щур та секретар селищної ради Мирослава Пішта щиро привітали винуватців торжества з такою поважною датою, відзначивши, що духовне виховання підростаючого покоління має надзвичайно важливе значення в наш непростий час, коротко розповіли про діяльність сестер-монахинь у селищі та нагородили їх букетами квітів.
Віталія ВАЙДИЧ,"Верховина" для mizgir.com.ua