Сільська влада села Соломоново оголосила війну інвесторам?

За 5 років – мільярди гривень у бюджет

Для початку екскурс в історію питання. Завод "Єврокар" упродовж 2001–2010 років виготовляв "Шкоди", "Фольксвагени", "Ауді", "Сеати". Тепер – автівки всього модельного ряду марки "Skoda". Наразі на підприємстві функціонують цехи дрібно- та крупно-вузлового виробництва. А з 2008-го завод почав зведення ще двох цехів – зварювального та лако-фарбувального, які планують запустити до кінця цього року для переходу до технології складання автомобілів повного циклу. Це дасть можливість, з одного боку, збільшити обсяги виробництва, а з іншого – створити до 700 нових робочих місць. Відповідно й надходження до бюджетів усіх рівнів суттєво зростуть.

Про потужність "Єврокара" і його значення для наповнення крайової (і не тільки) казни свідчать цифри. Скажімо, протягом 2006–2010 років він спрямував до держбюджету понад 2 мільярди гривень, значні суми до обласної та районної казни, Соломонівській сільській раді перерахував понад 8 млн. грн., а до різних державних цільових фондів – 87 млн. грн. Та й питання зайнятості населення в Ужгородському районі не в останню чергу вирішував "Єврокар": на піку потужності, до кризи в 2008-му, на ньому працювало понад 1200 осіб, зараз цей показник тримається на рівні 2006-го – 654, що теж немало. Але, як уже говорилося, із відкриттям нових цехів потреба у робочих руках зросте в рази. Здавалося б, місцева влада має порошинки здувати з такого бюджетного донора і сприяти його розвитку. Та насправді виходить зовсім інакше.

Сільрада вимагає пайовий внесок

Власне, з попередньою сільською владою завод мав цілком нормальну співпрацю, яка для соломонівців оберталася купою плюсів. Підприємство вкладало гроші у розвиток інфраструктури, наповнювало місцевий бюджет, забезпечувало робочі місця усім бажаючим. Завдяки "Єврокару" село газифікували, заасфальтували дороги, завод фінансував місцеву футбольну команду, навіть подарував автобус, який перевозив спортсменів і дітлахів.

Однак влада змінилася, а з нею – і стосунки між сільрадою та заводом. Може, "Єврокар" просто став заручником ситуації? Річ у тому, що нова голова сільради Галина Малинич змогла зайняти свою посаду тільки після судових розборок – різниця між нею та її конкуренткою, попередньою головою, становила всього кілька голосів. То, припускають знаючі люди, Галина Іванівна зараз просто вишуковує "бліх" у роботі своєї попередниці, аби черговий раз підтвердити її "профнепридатність"? Чи, може, має якісь матеріальні інтереси? А завод при цьому виявився зручною великою мішенню?..

Тепер детальніше про суть претензій. Як тільки представники "Єврокару" у звітах та засобах масової інформації повідомили про плани запустити до кінця 2011-го два нові цехи, у Соломонівській сільській раді раптово "згадали" про законодавчу норму щодо десятивідсоткового пайового внеску в місцевий бюджет на розвиток інфраструктури. За законродавством,за ці гроші будують дороги, проводять електрику, водогін тощо. Це нормальний підхід, але...

Завод будували ...на мінному полі

"Єврокар" має свої контраргументи: він знаходиться на території спеціальної економічної зони "Закарпаття", яка створювалася з певними преференціями для інвесторів. Бажаючі вкладати гроші у будівництво і виробництво мали розпочинати інвестиційні проекти на ділянках, забезпечених усіма інженерними мережами, а в нашому конкретному випадку завод  споруджували на заболоченому полі, до того ж замінованому! Протягом кількох місяців сапери знешкодили там десятки мін часів Великої Вітчизняної війни! Ділянку довелося осушувати, тягнути туди залізничну колію з Чопа, газопровід, лінію електропостачання, забезпечити власне водопостачання та каналізацію тощо. І все це – коштом "Єврокара", котрий, зрештою, вклав в інфраструктуру більше, ніж належить за пайовим внеском. До речі, свого часу, коли завод був лише у проекті, на засіданні експертної ради ОДА, яка контролює діяльність СЕЗ, питання пайового внеску розглядалося. Враховуючи реалії, тоді інвесторам сказали: освоюйте ділянку самотужки в рахунок пайового внеску, оскільки наразі держава не має можливості забезпечити розбудову інженерних мереж.

Прокуратура опротестувала рішення сільради

Мабуть, зрозумівши, що в цьому питанні нічого не доможеться, Галина Малинич обрала іншу тактику. Коли 19 травня 2011 року на "Єврокар" приїздив Президент, вона була членом великої делегації, що супроводжувала главу держави, чула виступи голови правління холдингу Олега Боярина, представників концерну "Skoda Auto a.s.", які високо оцінили здобутки заводу та відзначили необхідність державної підтримки інвестора в реалізації такого масштабного проекту. Чула Галина Іванівна й те, що Віктор Янукович акцентував на пріоритетності розвитку українського автопрому та забезпеченні сприятливих умов для інвестування в автомобілебудівну галузь. Та вже наступного дня, 20 травня, голова з порушенням процедури – через усні повідомлення – терміново зібрала депутатів на сесію і винесла на розгляд питання щодо скасування рішення своїх попе-редників про затвердження вводу в експлуатацію зварювального цеху заводу. Саме того, про запуск якого йшлося на зустрічі з Президентом, адже зведення будівлі завершили ще минулого року.

"Єврокар" відреагував на це рішення цивілізовано: надав офіційні папери, які підтверджують наявність дозволу на будівництво, проектної документації, сертифікату відповідності, акту готовності. Все підписано, як належить, та Галина Малинич і далі виконує роль органу дізнання та слідства: відбирає письмові пояснення в колишніх (а заодно й нинішніх) депутатів, хто й за що голосував чи не голосував, направляє запити у всі служби, чи підписували вони акт готовності тощо – намагається знайти якийсь кримінал.

Зрештою в обласній прокуратурі відреагували на ситуацію і нещодавно внесли протест на рішення сільради від 20 травня 2011 року. До кінця цього тижня депутати мають або відхилити його, або скасувати власне рішення, яке, даруйте за тавтологію, скасовувало б рішення їхніх попередників.

Протистояння шкодить авторитету заводу

У принципі, правда на боці "Єврокару", але протистояння з сільською радою може підірвати авторитет заводу як надійного партнера. Адже сільраді хоч і не вдасться зірвати запуск  нових цехів, та палиці, які вставляють у колеса, можуть загальмувати процес і зірвати заплановані строки. А коли зобов'язання не дотримуються, це не лише удар по іміджу, а й штрафні санкції.

Чому ж світла перспектива щодо розширення заводу, зростання кількості робочих місць, збільшення надходжень до бюд-жетів усіх рівнів та цільових фондів не подобається керівництву Соломонова? Адже голова сільської ради в першу чергу мала б дбати про благо громади, для якої завод – курка, котра несе золоті яйця...

P.S. Цікаво, що з цього приводу думає очільниця Соломонова? На жаль, спроби "Закарпатки" додзвонитися в сільраду не увінчалися успіхом...

Лариса Квач, "Закарпатська правда"

Теги: Єврокар, Соломоново

24 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати