Верховинка видала в Львові збірочку своїх віршів

Це й не дивно. Адже поетична збірка Калини Олексіївни написана у зрілому віці, без знання азів і найпростіших форм поетичних рядків. Щонайперше, у віршованих рядках вона все-таки майстерно змальовує принади і гіркі сторони життя верховинців на зламі ХХ і ХХІ століть, серед яких левову частку займають вірші про болючі удари власної долі. Адже виховувалась у сім'ї бідній і великій, серед 4 братів і 5 сестер, рано втратила батьків — Олексія і Гафію Ковбашинів, брата Михайла та чоловіка Івана Блинду.

Але вистояла, видужала перед натиском життєвих буревіїв, ще й твердо зіп'ялась на ноги, щоби вивести у люди дітей, ростити внуків, відкривши власне діло і добросовісно сплачуючи податки державі. Все це й змусило її взятись за перо, щоби в душевному пориві, за гнітючої тиші нинішньої самотності і за покликом серця викласти на папері все, що проходить через її поетичне єство. Як це їй вдається, які життєві миті, які дива навколишньої природи і незламність віри в Господа Бога тривожать душу і серце, сьогодні висловлюють свої думки її земляки, відпочиваючі в її будинку відпочинку "Червона калина" у рідному селі з різних куточків України.

— Я ріс в такій бідній сім'ї, як і Калина, — говорить Юрій Бодня з Первомайська Миколаївської області. — Тому мені добре знайомі важке босоноге дитинство, непосильна праця батьків, за яку вони отримували копійки, нелегкі перші кроки по життєвій стежині. Це головне у поезії нашої Калини. А те, що її вірші "не причесані" поетичною філігранністю майстра, грішать римою і милозвучністю поетичного слова, все це наживне. Адже, наскільки мені відомо, Калина Блинда готує до друку ще одну поетичну збірку. Тож хай щастить їй хоч у цьому.

— Я б назвала поезію Калини Олексіївни — найсвітлішою лірикою серця і душі, — говорить львів'янка, економіст ПП "Фортуна" Ольга Іванівна Буртин.

— Так як їй, хоч часом і недосконалими віршованими рядками, змальовувати найщиріші почуття закоханих, біль і гіркоту розлучених земляків, поневіряння осиротілих за цього дітей, мало кому вдається.

Її думки тут же продовжує пенсіонерка-киянка Калина Михайлівна Павленко: — Мені у збірці посестри Калини особливо імпонує її бажання показати молоді, як ми жили на рідній землі, кохались і торували кожний свою життєву дорогу.

— Безумовно, не кожен поетичний рядок Калини Олексіївни виблискує позолотою поетичної майстерності, — стверджує адміністратор київського готелю "Спорт" Ольга Іванівна Порхун, — та це не головне. Своєю збіркою вона багатьом киянам відкрила очі на нелегке життя верховинців на цій кам'янистій землі, котрі попри все у всі часи жили чесно, трудились до сьомого поту, шанувались і щиро вірили в Бога. Тож я від щирого серця і за Божої благодаті бажаю авторці й надалі радувати нас, її знайомих, своїх земляків новими поетичними рядками.

— Читаю збірку господині цього чудового будинку відпочинку, — говорить харків'янин, директор заводу "Радон" Сергій Олексійович Кравченко, — і дивуюсь життєвій мудрості, наполегливості і мужності цієї верховинки. По-перше, її вмінню за нинішніх негараздів вести свою приватну справу. По-друге, наполегливо, наперекір всім труднощам, йти своєю життєвою дорогою. І врешті-решт, по-третє, мати мужність у зрілому віці взятись за перо і видати "на-гора" поетичну збірку "Мої життєві дороги". Своєрідну енциклопедію цього чарівного куточка незалежної України. Щиро зичу, щоби й надалі не висихала криниця її поетичної творчості.

Теги: Блинда, поет, вірші, збірка

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати