Василь Мелеш: Від прокурора до "Коника"

Мелеш вперто долав свою нелегку нову дорогу. І результати його газдування не забарилися. Нині "Коник" може похвалитися не лише прекрасною картоплею, за якою в черзі стоять і столичний Київ, і Луганськ, Одеса, Рівне, Львів, Донецьк. Називаємо лише ті міста, звідки телефонували Мелешу при нас. Вже відправлено замовникам понад 400 тонн картоплі. Урожай бульб радує: від 150 до 300 центнерів. Найвищий урожай на поливних ділянках.

Ми об'їздили з Василем Васильовичем фермерські поля, бачили, як поливальна установка, рівномірно повертаючись у всі сторони, "сіяла" дощик на картоплю. На іншому лані вона вже викопана. Збирають картоплю вранці і ввечері. Працюють не лише свої робітники, а й бригада з Виноградівщини. За зібрану сітку, вагою 15 кг отримують 2 гривні. У той день, коли ми були в "Конику", жінки вранці зібрали по 65 сіток кожна, ввечері – по 56 і більше. А ще працюють жінки і в саду. Кожна заробляє за день понад 300 гривень.

Гаряча нині пора у фермерського господарства. Почалися і жнива. "Коник" має 370 гектарів зернових. На поля мило-любо глянути. Пшениця "Шестипалівка" стоїть як золото. Повністю достигла, ніде не полягла. Дуже виважено тут підійшли до підбору сортів. Один дозріває скоріше, другий – пізніше. "Шестипалівка" – української селекції, вона прекрасно зарекомендувала себе. У цьому ми переконалися, приїхавши на жнивне поле. На круг пшениця видавала по 50 і більше центнерів добірного янтарного зерна. Пливуть по полю комбайни "Домінатор" та "Джон Дір". За штурвалами Василь Дука та Олександр Грознов. Василь Васильович не нахвалиться механізаторами. Тут же на полі і головний інженер Іван Павлинчак, і заступник головного інженера Михайло Піскор, і, звичайно, головний агроном Олександр Сиротенко. Перші дні жнив для них – як екзамен. І ,судячи з того, як чітко працюють сталеві коні, на стерні за ними – ні зернини, Василь Васильович виставить їм відмінні оцінки.

Слухаю його і дивуюся, скільки цікавого знає він і про сорти пшениці, і про технологію її вирощування, і про високопродуктивну техніку. Мусіли бути, думаю, у роду Мелешів справжні газди, інакше, звідки взятися оцій хліборобській хватці у Василя Васильовича. Виявляється, дійсно були. Один прадід був газда на всю Гетиню, що на Виноградівщині, другий – в Сине-ірі. У першого було велике газдівство і навіть власна бричка з кіньми, які він дуже любив. Після війни все забрали до колгоспу, а очолив його перший ледар у селі. По декілька разів на день на тій бричці спеціально проїжджав мимо прадідового двору. Коні призупинялися, чуючи рідне обійстя. Не витримало у старого серце, не міг дивитися на голодних своїх коней – помер. Другий дід заробив в далекій Америці грошей, купив землицю, яку після війни також забрали.

Василь Васильович з любов'ю розповідає про своїх предків і задумливо дивиться на пшеничне поле, над яким кружляє бузьок.

Настрій у Василя Мелеша набирає невеселих ноток, коли згадує про сади. Запланували цього річ зібрати 3000 тонн яблук, а зберуть 300-400 тонн, не більше. 6 травня вдарив 3-градусний мороз і наробив чимало шкоди. Господарство матиме збитки, але наявність урожаю зернових і картоплі врівноважать ситуацію. Коли сад у своїй вразливій фазі потерпав від морозу, картопля була ще в землі. І це її врятувало, а 80% садовини пішло у небуття.

Зараз у Мелеша інший клопіт. У зв'язку з незавершенням земельної реформи, селяни чекають відміни мораторію на продажу землі. Вочевидь, нова влада його не продовжить і з 1 січня земля стане товаром, але треба до тих пір розробити цивілізовані правила гри. Щоб потім не виникло конфліктів. Василь Васильович хоче зібрати збори селян, які віддали йому свої паї, і відкрито про це поговорити. Спливає строк оренди і не секрет, що дехто захоче позбутися землі, отримати за неї гроші. Законодавець, на жаль, не встигає упорядковувати закони, щоб фермери мали гарантоване право переглянути конфігурацію земель. Щоб не порізали загальний масив на "зебру".
Ми бачили, як "господарює" один одноосібник. Посадив сад і не доглядає його. Трава вже переросла саджанці. А навколо прекрасно доглянуті поля і сади, якими опікується ФГ "Коник".
Більшість людей не думають продавати землю і, звичайно, продовжать договір на оренду, а тим, хто захоче це зробити, Мелеш запропонує поміняти їхні ділянки на ті, що на краю поля. Переоформлення їхніх документів бере на себе, за них сам і заплатить. Ніхто не програє, а обробляти єдиний масив землі легше, ніж мати посеред поля "квартирантів", яких треба об'їжджати. Усе це має бути закріплено законодавчо і вирішено на загальних зборах. Землевпорядники готові переробити земельні акти, треба лише згоду землевласників.
Ми бачили запущені земельні ділянки поблизу асфальтівки та ліній електропередач, які у свій час дехто отримав з єдиною метою – потім продати. Стоять вони зарослі травою, очікуючи свого часу. Розподіл землі був несправедливий, знехтували інтересами інших пайовиків. Нині у селі нова влада. Як сказав Мелеш, енергійна, з величезним бажанням навести в селі лад і не тільки із землею.

Ті пайовики, які віддали землю Мелешу, давно переконалися, що це вигідно і без зайвих клопотів. Але держава повинна законодавчо підкріпити права фермерів. В Америці чи, наприклад, Німеччині, належно дбають про своїх газдів-годувальників. Настав час, щоб і Україна це зробила. І щоб у майбутньому не виникло ніяких конфліктів, вважає Василь Мелеш, і відбудеться серйозна розмова на сході селян, щоб не було незадоволених.