Ярослав Федишин у кількох словах представив видавництво "TIMPANI", яке випускає у світ художню та наукову літературу, книги академічного рівня, співпрацює з Академією наук Австрії. Як повідомив видавець, нещодавно у Пряшеві було домовлено про співпрацю зі словацькими перекладачами для поширення словацької літератури в Україні. "Таїна. Антологія словацької малої прози" – це вже третя, видана спільно зі словацькою стороною, книга.
Дмитро Федака, який став редактором антології, представив журналістам словацького прозаїка та перекладача Івана Яцканина, розповівши відтак трохи про саму антологію. "Ця книжка, – сказав він, – видана за кошти спеціальної комісії, яка опікується тим, щоб твори словацьких письменників доходили за рубіж". В Україні ж такої організації поки що нема. Втім досвід видання антологій словацької літератури, за словами пана Федаки, в нас є. В 2006 та 2007 роках видавництвом "Закарпаття" були випущені антології української малої прози та поезії Словаччини та антологія сучасної словацької поезії.
Іван Яцканин продовжив мову про підтримку літературно-інформаційного центру, державної установи, яка дбає про пропаганду словацької літератури за кордоном та побідкався, що в сусідній Україні цей досвід Словаччини ще не запозичений. Стосовно ж антології, то перекладач визнав, що будь-яка антологія – це суб'єктивний вибір. "Це мій погляд на розвиток жанру", – сказав він, виділивши особливо літературний період 20-30 років у словацькій літературі. Перекладач виділив кількох письменників, які залишили особливо помітний слід у літературі і їхні твори увійшли до антології "Таїна" (названої за однойменною новелою Домініка Татарки, відомого словацького дисидента, твори якого теж можна знайти в збірці).
Стосовно ж зворотнього явища, перекладу сучасних українських творів словацькою, то пан Яцканин зауважив, що це справа культури, яку не можна здійснювати примусом. "Перекладається дуже мало, дуже рідко, ... бо немає вироблено, як в Україні, так і в Словаччині, якоїсь концепції літературних та культурних зв'язків, як це було раніше". І якщо словацький українець сьогодні захоче придбати якусь нову українську книгу, то мусить їхати "в книгарню "Є", що на Лисенка, 4 в Києві, а не в "Кобзар" на Корятовича, в Ужгороді... – дивувався перекладач. – Немає порядного менеджера, який би наладив, щоб якась українська періодика, хоч невелиими тиражами, але доходила до тих українських громад, які є", – бідкався Іван Яцканин.
Іван Яцканин
Однак, зауважив перекладач, літературна Україна дуже гарно знайома чеським читачам, які нещодавно дали змогу співвітчизникам прочитати рідною мовою роман Андрія Куркова та... Галицько-Волинський літопис (!). Цьому, переконаний Іван Яцканин, неабияк сприяє те, що в Чехії українська мова та література вивчаються в університетах "і там виросла абсолютно нова ґенерація перекладачів, це молоді люди, студенти 5 курсу, які вже видають окремі книжки окремих авторів."
Дмитро Федака
Ярослав Федишин
Про "двох коней, які орють: перекладача і державу" доповнив пана перекладача прозаїк, голова Закарпатської обласної СПУ Петро Ходанич, присутній на презентації. Усі більш-менш вартісні переклади, зроблені останнім часом були ініціативою окремих фондів чи меценатів.
Ольга 2011-03-31 / 14:17:00
Спасибі всім, причентним до цієї книжки. З задоволенням придбаю хоча б для того, щоб ознайомитись із прізвищами авторів, їх творчістю, адже ми майже нічого не знаємо про сучасну літературу сусідів.