"Еко", "біо", "органік" – виробники сировини та харчів в Україні не шкодують слів на визначення своєї продукції. Поки що в цьому вони мають відносну свободу, адже Закон "Про органічне виробництво" Верховна Рада ухвалила лише в першому читанні. "Органічний виробник для підтвердження свого статусу інспектується, зазвичай двічі на рік, сертифікаційною компанією, на підставі чого отримує сертифікат, – пояснює Тижню Андрій Коняшин, виконавчий директор Федерації органічного руху України. – Причому сертифікується не продукція, а весь цикл виробництва. У результаті отримуємо "продукцію з обличчям", можна відстежити всі етапи її виникнення – від походження насіння до кінцевого продукту, що потрапляє до споживача". Поки що українські фермери, які займаються екологічно чистим сільським господарством, керуються або різноманітними західними стандартами, або власними уявленнями про органічне виробництво.
Уже п'ять років Павло Тізеш із села Ботар Виноградівського району Закарпаття експортує до об'єднаної Європи органічні продукти. "Ми живемо біля кордону, – розповідає ґазда. – Я пройшов курси в Угорщині й тепер постачаю туди, а також до Австрії соки, повидла та сиропи. Контролюючий орган теж приїжджає з Будапешта". Три роки тому Павло звернув увагу і на український ринок, на якому така продукція також здобуває популярність: "На Закарпатті вже є постійні клієнти, особливо на м'ясо".
За інформацією Українського тижня