Спорідненість архітектури та літератури, організація простору та соціуму – ці процеси мають багато спільного, і на цьому наголосив Борис Кушнір, представляючи дебютну збірку, що містить сотню віршів, свого роду послань до синів з батьківським напученням. Назва збірки – „Турлаш" – як наголошує сам автор, теж має глибше значення, аніж просто льодохід на Тисі. Це ідеальна модель гірського самоочищення, яка прямо вказує на необхідність самоочищення людини. Борис Кушнір наголосив на родзинці збірки – на повісті-фентезі „Доля у спадок". „Це унікальна річ – класична повість-фентезі, несподіванка на нашому літературному просторі, тому що зроблена абсолютно добротно, на нашому матеріалі. ...Підземний Рахів, нащадки Дракули, хто вони такі – цікавий поворот подій і цікаві думки і справді цікаво читається", – розповів пан Борис.
Про особливе послання збірки, зокрема віршів, розповів Микола Пігуляк. „Зміни в політичній ситуації, – пояснив автор, – комічні елементи в політиці всім очевидні і стає зрозумілим, що освіта є відглоском політичнгої тенденції. Тому я захотів певні моральні речі роз'яснити своєму сину." Вірші автор поділив на три розділи: філософський погляд на життя й моральність, частина, посвячена рідному Рахову, третій розділ містить погляд архітектора-мораліста на оточуючі речі та події.
Стосовно повісті-фентезі, Микола Пігуляк розповів, що прагнув трохи оромантизувати нині нудний центр Європи, перемістивши сюди героїв роману Брема Стокера і врешті отримавши фентезі про землетрус, підземні цивілізації та нащадків Дракули в закарпатському Рахові. „Продовження повісті буде, – сказав автор, – обов'язково. Мені й самому цікаво, чим це закінчиться..." А Борис Кушнір зауважив, що річ проситься до перенесння на екрани.