– Аж ніяк. У мене були й інші пропозиції, але обрав саме цей варіант і зовсім не жалкую. Ваш край – один із найгарніших куточків Європи: в цьому переконуюся чи не щодня. До того ж, тут маю можливість займатися справжньою дипломатією. Майже немає такого тижня, щоб не приймали когось із країн Євросоюзу, не проводили дво- чи багатосторонні зустрічі, конференції, прийоми тощо, брали участь в різних заходах: вільного часу майже не буває. (В цьому переконався і автор, домовляючись про зустріч. М. Г.).
– Все ж, коли випадає "незаповнена" година, чим полюбляєте займатись?
– Спілкуватись з цікавими співрозмовниками, знайомитись з іншими культурами, звичаями, слухати народну музику – це мене надихає. Для мене також велика радість допомагати людям. Хоча все перераховане входить і в мої безпосередні дипломатичні обов'язки. Тому улюблена робота органічно переплітається з відпочинком, і навпаки (До речі, в неділю Йожеф Бачкаі взяв участь у благодійному балі у В. Доброні, де збирались кошти на облаштування центрального парку в селі, встановлення тут пам'ятника сільській трудівниці тощо. М. Г.).
– Наша розмова відбувається напередодні одного з найвизначніших Національних свят УР – 163-ї річниці угорської революції та визвольної боротьби 1848–1849 років, яке, як відомо, відзначаємо 15 березня. Вітаючи Вас і у Вашій особі народ Угорщини, всіх угорців, дозвольте спитати: що значить для Вас це свято?
– 15 березня – справді одне з найвидатніших свят усіх угорців, де б вони не проживали. Дух свободи притаманний кожній свідомій людині, а в демократичному суспільстві – й поготів. Тому напередодні та в цей день широкомасштабні заходи проходять по всій країні, в державних та інших закладах, школах, біля пам'ятників героям визвольної боротьби, дипустановах. Звичайно, урочистий прийом з цієї нагоди відбудеться і в нашому Генеральному консульстві. Крім цього, численні вшанування, покладання вінків і квітів, зібрання, тематичні вечори і т. ін. проходитимуть повсюдно в угоромовних населених пунктах краю. І ми радо вітатимемо на них усіх бажаючих розділити з нами це свято.
– Користуючись нагодою, не можу не спитати Вашу думку стосовно подій, що стались нещодавно на Верецькому перевалі: маю на увазі підпалення монумента, встановленого на честь переходу угорськими племенами через Карпати.
– Подібні пам'ятні знаки встановлені не лише на Верецькому перевалі, а й в інших місцях, країнах. І жодного з них до цих пір не паплюжили. До речі, мені дуже приємно, що поблизу МЗС в Будапешті встановлено пам'ятник великому українському Кобзареві – Тарасу Шевченку, нещодавно у нашій столиці відкрито також монумент загиблим під час горезвісного Голодомору, є різні українські пам'ятні знаки і в інших містах нашої країни. Жоден з них не був понівечений. Навпаки, біля їх підніжжя завжди бачу букети квітів. І мене це теж радує. Угорщина намагається бути толерантною до представників усіх національностей. Такого ж ставленння очікуємо від інших, в т. ч. України.
– З Вами разом працювати в Ужгородське Генконсульство приїхала ціла когорта нових дипломатів, у т. ч. з Берегова...
– Здогадуюсь, на що натякаєте. Але призначення дипломата залежить не від безпосереднього начальника, а від найвищого керівництва. До того ж у багатьох попередніх консулів строк перебування на цих посадах закінчувався саме в 2010 році. Тому замість добре вам знаних Томаша Віціана, Атілли Надя та інших тепер в Ужгороді сумлінно виконують свої функції висококваліфіковані фахівці Ендре Саліпскі, Едмунд Гегень, Барбара Горват, Роберт Чізмадіа. До слова, останній справді працював у Берегові й дуже задоволений, що залишився на Закарпатті...
– До речі, а де зараз колишній Генеральний консул в Ужгороді Вілмош Сікловарі?
– Він очолює профспілку Міністерства закордонних справ Угорщини. Продовжуємо підтримувати з ним ділові й товариські стосунки. Він теж часто згадує добрим словом Закарпаття, Ужгородщину, працьовитих і мудрих людей, що тут проживають.
– А у Вас які зв'язки з громадянами нашого району?
– Вже вдалося налагодити тісні контакти з населеними пунктами та їх головами, які мають міста чи села-побратими в Угорщині. Намагаємось всіляко сприяти подальшому розвитку та поглибленню цих взаємоплідних відносин.
– Ви теж не забуваєте про Берегово. От і днями брали тут участь у відкритті музею вина та виноробства, який розташувався у колишніх винних погребах Габора Бетлена, короля Угорщини. (Дехто, правда, стверджує, що в ХІV столітті тут містився монастир Ордена францисканців, який відтак був зруйнований. М. Г.).
– Я не міг не взяти участь в цьому дійстві, адже свого часу мене визнали почесним членом створеного в Берегові Ордена святого Венцела, покровителя виноробів, активісти якого й ініціювали відкриття такого музею, до речі, першого і єдиного в області.
– Нам відомо, що Ви – великий шанувальник доброго вина...
– Добре вино справді люблю. Воно не збуджує, а, навпаки, заспокоює пристрасті, допомагає спілкуванню. Як вже казав, саме в товаристві дістаю задоволення від обміну думками. Бо якщо всі питання завчасно обговорити, нічого не приховувати – то й проблем між людьми ніколи не буде.
– Попри основну роботу, Ви активно співпрацюєте в одній із структур Євросоюзу. Коли взяти до уваги, що перше півріччя нинішнього року в ЄС головує Угорщина, то, мабуть, і тут є до чого докласти руки?
– Це, безумовно, так, що примушує до частих відряджень. Але водночас маю змогу спостерігати, як напружено і плідно працюють тут мас-медійники. Тому з великою повагою ставлюся до вашої професії і завжди охоче спілкуюся з журналістами, вважаю ЗМІ справді четвертою владою.
Правда, окремі працівники преси полюбляють "жарені" факти й публікують їх, достеменно не перевіривши. От і минулого тижня багато інтернет-видань краю повідомили, буцімто, наш консул здійснив ДТП у нетверезому стані. Це не відповідає дійсності. Наїзд на огорожу був, але водій був тверезий.
– Чи існують якісь критерії, за якими оцінюють роботу дипломатичної установи?
– Їх дуже багато, але головний – це відгуки громадян. Лише вони можуть оцінити ефективність нашої роботи. Зі свого боку намагаємось так її організувати, щоб все відбувалося культурно, з повагою до кожного відвідувача, аби швидко й якісно вирішувати всі питання. А основне завдання – захищати інтереси наших громадян у країні знаходження. Це ж стосується і українських та інших дипустанов. Невірною є думка, що основна робота консульств – це видача віз. Останнє – тільки одна із складових нашої багатогранної діяльності.
– До речі, чи існують проблеми?
– Лише в тому разі, коли громадяни надають неповну або неправдиву інформацію. Інших перешкод немає. Щоб не було черг, запровадили попередній запис по телефону. Незабаром можна буде подати заявку і через Інтернет.
– А як щодо отримання т. зв. "Посвідчення етнічного угорця"? Адже цю функцію новий уряд Угорщини передав виключно консульствам.
– Це справді так. Ті, хто вже отримав повідомлення про те, що йому виписали таке посвідчення, може отримати його в нашому консульстві. Інші мають змогу поцікавитись за телефоном в Ужгороді 63-00-80. Однак, ті, хто здав документи більше ніж півроку тому і не одержав позитивної відповіді, вимушені здати в консульство оновлені папери, адже старі вже втратили чинність.
– Останнім часом у ЗМІ з'явилось чимало повідомлень про можливість етнічним угорцям отримати угорське громадянство і нібито угорські консульства вже видали тисячі таких паспортів, у т. ч. закарпатцям.
– Цілком офіційно заявляю, що наше консульство в Ужгороді жодного такого документа не видавало. Закарпатці у переважній більшості законослухняні люди. Ми теж стараємось дотримуватись вимог Євросоюзу.
– До слова, чи матиме Україна якісь преференції від головування Угорщини в ЄС?
– Нагадаю, що ми одні з перших підтримали незалежність України, інші її починання на шляху до європейської спільноти. Робитимемо це й надалі. Але є певний шлях, який вашій державі треба ще пройти, щоб візовий режим нарешті було скасовано й кордони стали відкритими для всіх українців. Тобто є перелік законів, які слід ухвалити й втілити в життя. Все залежить від самої України – як вона долатиме цей непростий маршрут у Європу. Інших перешкод я не бачу.
– І на завершення, чи могли б розповісти кілька слів про свою родину...
– Звісно, адже це не таємниця. Дружина працює в Будапештському університеті "Корвінус". Старша донька Аніта – вчиться на лікаря, молодша Еніке – стиліст. У неї вже є певний імідж, чим, звісно, я пишаюся. Чому не пішли стежкою батька? Мабуть, побачили, як це насправді складно. Тож вирішили обрати іншу професію...
Довідково:
Йожеф Бачкаі очолив Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді наприкінці минулого року. До цього він керував подібною дипустановою в Берегові. За фахом – військовий інженер-будівельник, друга вища освіта – економічна. Працював на відповідальних посадах в міністерстві оборони, Державній рахунковій палаті, сім років – у торгпредставництві при Посольстві Угорщини в Москві, перед призначенням Генеральним консулом в Берегово очолював Головний департамент господарювання МЗС УР.