В Управлінні СБУ в Закарпатській області діє музей безпеки

„Бажаю, аби кожен офіцер, співробітник були Людиною з великої букви. Музею –довголіття, а колективу Управління – успіхів ";

„Музей історії Управління – минуле, сьогодення і майбутнє колективу, приклад виховання, відданості...";

„Виставка, яку сьогодні відкрито, вчить, знайомить з нелегкою, корисною, відповідальною службою. Дуже потрібна справа ".

Саме такі відгуки залишили в журналі перші відвідувачі Музею історії Управління Служби безпеки України в Закарпатській області в день його відкриття.

За вісім років його існування тут побували сотні гостей, побільшало експонатів, потовстішав і журнал відгуків. Незмінними ж залишилося призначення цього закладу – ревно берегти історію правоохоронного органу й щодня карбувати успіхи та досягнення нинішніх співробітників Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. А завідує ним підполковник у відставці Валентина Іванівна Колінько, яка радо ознайомить з музеєм усіх охочих.

На почесному місці – Державний Прапор України, стяг та герб Служби безпеки. Далі – стенди зі старими фотографіями, орденами та нагородами, документами.         

– Звідси все і починалося, – каже завідувач музеєм, вказуючи на чорно-білі світлини військовослужбовців повоєнних років. Тих, хто стояв у самих витоків створення закарпатського органу безпеки. Зокрема, Уповноважений Народною Радою Закарпатської України в справах внутрішніх та державної безпеки Іван Ваш далекого 1946-го дав початок нині окремим правоохоронним структурам краю – Управлінню Служби безпеки України  та Управлінню Міністерства внутрішніх справ України.

– Більшість співробітників повоєнного періоду – учасники бойових дій, котрі після визволення Закарпаття від фашистських загарбників залишилися в краї, – констатує Валентина Колінько. – Як відгриміли останні бої Великої Вітчизняної, вони не менш самовіддано продовжували служити Батьківщині в спецоргані.

Тоді найбільше дошкуляв бандитизм. Боролися з ним, не жалкуючи власних сил, а іноді й життя. Серед інших вирізняються п'ять світлин молодих  усміхнених хлопців – вони загинули при виконанні службових обов'язків... 

Музей шанує пам'ять колишніх фронтовиків. Понад три сотні їхніх фотографій вміщені до величної Книги Слави. Крізь десятиліття із зображень на відвідувачів дивляться мудрі очі, мужні обличчя військовослужбовців. Такі не ховаються за чиїсь спини, не жаліють життя, не зраджують своїм принципам, натомість добре знають про честь і доблесть, обов'язок і вірність Батьківщині. Називати прізвище когось одного було б несправедливо: всіх не перерахуєш, а перед Великою Перемогою їхні заслуги рівні...

Тут є стенди, присвячені й іншим воїнам – "афганцям", серед яких і співробітники колишнього КДБ.  

Розкаже музей і про тих, які ліквідовували наслідки аварії на ЧАЕС. До речі, нинішні перший заступник голови Служби безпеки України генерал-лейтенант Володимир Рокитський та начальник Управління генерал-майор Василь Сітар разом з іншими колегами боролися з наслідками Чорнобильської трагедії 1986-го.

Для створення цього відомчого закладу деякі експонати вибрали з архіву Управління, здебільшого ж предмети, світлини, документи передали  безпосередні учасники подій.

Найбільш дорогі серцю Валентини Колінько експонати, подаровані музею вдовою Івана Ваша, – вишиванка, чорнильниця, фотографії, документи, написані рукою Уповноваженого Народною Радою Закарпатської України в справах внутрішніх та державної безпеки. Чому саме ці припали до душі – не збагне. Лише з доброю усмішкою відповідає, що речі ці родина Ваш передала від щирого серця. Аби музей назавжди зберіг пам'ять про їхнього діда, батька та чоловіка – Івана Михайловича.

Не дивно, що цей відомчий заклад, крім хранителя давніх фактів та відомостей, згадок про людські долі, виконує й функцію своєрідного будителя патріотичних почуттів у молодших поколінь співробітників Управління Служби безпеки.

Їм є на кого рівнятися, ким і чим пишатися. Адже за 19 років незалежності в Службі безпеки України загартувалося чимало досвідчених військовослужбовців. Тож важливо, щоб молоді співробітники відчували своєрідний зв'язок поколінь, частіше спілкувалися з ветеранами Служби, – наголошує Валентина Іванівна, листаючи альбоми з пожовклими від часу світлинами. 

Саме так – через пізнання історії цього правоохоронного органу, прикладів самовідданої сумлінної служби попередників – і формується почуття патріотизму, вболівання за долю держави, усвідомлення відповідальності, що лягає на плечі кожного військовослужбовця. 

Валентина Іванівна пам'ятає про своєрідний зв'язок і радо влаштовує теплі зустрічі з ветеранами, з більшістю яких особисто служила. Тож музей – ще один привід побачитися. Ну а в урочисті дати, скажімо, чергова річниця заснування Служби безпеки України, 9 Травня, Визволення Закарпаття від фашистських загарбників відвідини відомчого закладу вже стали доброю традицією. 

Спогади спогадами, а музей іде в ногу з часом. Понад 20 фотоальбомів – світлини зі святкових подій. Розкаже заклад і про нинішні виклики, яким мало не щодня запобігає Служба безпеки України. Так звані сучасні стенди присвячені основним напрямам її діяльності. Захист державної цілісності, суверенітету, конституційного ладу, боротьба з контрабандою, нелегальною міграцією, організованою злочинністю та корупцією – неповний список завдань, покладених на СБУ.

Виставлена на оглядини зброя, переважно вилучена від населення. Особливу увагу привертають кулемет німецького виробництва 1944 року, муляжі "лимонок", протитанкових мін. Цим предметам вже ніколи не забрати чиєсь життя...

Виставлено і спецтехніку шпигунів – зокрема, саморобний пістолет під малокаліберний патрон у формі авторучки. Експонати поповнили і конфісковані свого часу в справжніх контрабандистів товари – блоки сигарет, партія алкогольних напоїв, фальшива валюта тощо. Можна оглянути і схованку для контрабанди цінностей, яку зловмисники обладнали в бензобаку легковика. Порушники законів вигадливі, але співробітники Управління довели, що вони кмітливіші. Не бракує в музеї й паспортів громадян Індії, Шрі-Ланки, які намагалися незаконно перетнути державний кордон. Безуспішно...

Навідують музей і діти.  – Влаштовуємо їм дозвілля, – констатує Валентина Іванівна, показуючи альбом із фото виїздів до Невицького замку, відвідин навчань спецпідрозділу "Альфа" та екскурсій відомчим закладом – малеча в захваті. 

Чужих дітей не буває, – вважають в Управлінні Служби безпеки України в  області. Відтак часто допомагають маленьким закарпатцям, котрі з тих чи інших причин залишилися без мами і тата. Не обділені увагою та подарунками, зокрема, вихованці обласного притулку для неповнолітніх, що в смт. Батьово Берегівського району, Свалявського будинку дитини та школи-інтернату Виноградівського району.

Звісно, цікавляться історією правоохоронного органу і чада співробітників.  Чимало з них виросли на очах підполковника Колінько й нині присвятили себе служінню українському народу саме в органах СБУ. Зазвичай вони продовжують чиюсь традицію, але Валентина Іванівна не останню роль у цьому відводить музеєві. До слова, саме тут проходить посвячення у співробітники Служби безпеки України. Ті ж, які не пішли шляхом своїх дідів чи батьків, стають, скажімо, лауреатами різних конкурсів. У відомчому закладі зберігаються і творчі успіхи дітей військовослужбовців – збірки віршів, вишукані керамічні вироби тощо.

Музейні будні також сірими не бувають. То курсанти експонатами поцікавляться, то учні Ужгородських шкіл на екскурсію прийдуть, студенти-історики практику проходять, аби архівній справі навчитися... 

У музеї зберігаються декілька стендів із кубками нинішніх співробітників, які вони чесно вибороли у змаганнях. Сама Валентина Іванівна залюбки їздить на спортивні заходи разом із молодими військовослужбовцями. Займає призові місця з кульової стрільби. Словом, є ще порох і його надовго вистачить... Є й секрет успіху: спорт, не зациклюватися на проблемах, духовно розвиватися, – поділилася Валентина Колінько, запускаючи до роботи ноутбук...

Теги: музей, безпека, СБУ

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати