На Закарпатті вийшла найповніша антологія української літератури Словаччини

Десятки імен, сотні книжок, літературний часопис „Дукля” та науковий збірник Музею української культури у Свиднику, Спілка українських письменників Словаччини витворювали самобутній світ в найзахіднішій частині українства. На жаль, державні кордони стали і кордонами культурними. Тож хоч письменники Пряшівщини і орієнтувалися на загальноукраїнську літературу, остання про них мало що знала. А даремно.

Переді мною три антології української літератури Словаччини, видані в Україні. Це все, на що спромоглися ми за 60 післявоєнних років. Перша -- „Ластівка з Пряшівщини” – невеличкого формату 250-сторінкова книжечка вийшла в Києві у 1960 році. Уклав її відомий словацький літературознавець Михайло Мольнар. Передмову написав Максим Рильський. Тираж, як на ті часи, був просто мізерний – 3 тисячі.

Друга антологія побачила світ у тому ж „Радянському письменнику” аж через тридцять років. До майже 400-сторінкової „Карпатської замани” увійшли твори 36 сучасних авторів. (Укладачі – Федір Ковач та Олекса Мишанич). У передмові до книжки Дмитро Павличко зазначає, що це ненормально, коли українська література Словаччини так спорадично і рідко входить в контакт із рідним, єдиномовним, своїм законним і великим читачем. Та що казати, якщо тираж антології був знову символічним – 5 тисяч примірників.

І ось нарешті третя антологія „Під синіми Бескидами” – 550-сторінковий великого формату том, який нещодавно побачив світ у видавництві „Закарпаття”. Майже півсотні авторів дають повне уявлення про українську літературу Словаччини ХХ століття. Упорядкували книжку Дмитро Федака та Іван Яцканин.

На відміну від попередніх антологій, „Під синіми Бескидами” містять уже фото та біографічну довідку про кожного автора, а також загальний нарис про українську літературу Словаччини. Таким чином маємо своєрідну енциклопедію красного письменства найзахіднішої гілки українства. Праця, на яку давно чекала, як Україна, так і Словаччина.

Як зазначає Дмитро Федака, твори добиралися за принципом художньої цінності. І вони яскраво свідчать, що література Пряшівщини абсолютно не слабша письменства будь-якого регіону України. Наклад книжки –1300 примірників, і вона в основному надійде у бібліотеки Закарпаття. Дещо отримає український читач у Словаччині. А на широких теренах України вона знову залишиться майже недоступною.

Зрештою, що ми знаємо про українську літературу Польщі чи колишньої Югославії? Дивовижна здатність: не помічати і не цінувати навіть те, що вже маємо.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати