Ужгородське видавництво "Патент" видало книжкою його записки під назвою "Жовте листя по синій воді...". Як зазначає сам 71-річний автор у передмові, це не книжка, а звичайний записник ледь пов'язаних чи й не пов'язаних між собою текстів, що залишилися, мимо його волі, поза газетою, не виявилися потрібними для неї.
"Виснажливе, багато в чому подібне до самознищення, газетярство, на яке пішло все моє життя, винне й у тому, що ці мої думки і враження мовби змагаються між собою або в банальності, або у претензійності. В цьому сенсі їх оприлюднення може слугувати осторогою для інших – наочним доказом слушності слів відомого письменника (здається, Е. Гемінґвея) – що заради літературної праці належить вчасно піти з газети, інакше вона засмокче і вороття вже не буде..., - пише Петро Часто. - Водночас кращого виправдання своїй нерішучості, нездатності спалити за собою цей міст, газетярство, не знаходжу, крім як зібрати докупи ці записи, "уривки з обривків" за жанром, в тому приблизно порядку, як вони лягають на папір, починаючи від 1970-их років".
Петро Часто народився 24 червня 1939 р. в с.Долгобичі на Лемківщині (тепер – територія Польщі). Заочно закінчив факультет журналістики Львівського університету (1968). Працював у районних газетах Львівщини та Закарпаття. Нашому краю віддав 25 років свого життя: працював кореспондентом "Закарпатської правди", літпрацівником обласного українського музично-драматичного театру в Ужгороді. З 1975 року був редактором, потім завідувачем редакції видавництва "Карпати". У 1990-1991 роках редагував закарпатську газету "ХХІ вік". Друкувався в обласній та республіканській пресі. Нині живе і працює в США. Багаторічний журналіст найстаршої української газети Америки "Свобода". У його письменницькому доробку книжка новел "Високе село" та книга "Самотності просто нема". Є автором публіцистичних книжок "Між..." та "Звідки ти, Росіє, і куди?".
Шкода, що видання вийшло невеличким накладом всього у 400 примірників. Багато цікавого і корисного у цій книжці для себе знайдуть не тільки журналісти й літератори, а кожна мисляча людина.
Оксана Чужа, для Закарпаття онлайн. Фото автора