Підійшовши до нього, Вікторія звернула увагу, що батько весь побитий, закривавлений. Оскільки він не подавав ознак життя, перелякана дівчина викликала таксі і подалася до брата Едуарда. Крізь сльози розповіла йому про побачене. Не гаючи часу, Едик з дружиною та Вікою поїхали у батьківську оселю. Зателефонували на "швидку" і в чергову частину Мукачівського міськвідділу УМВС.
Медики вже нічим не змогли зарадити побитому. Від численних тілесних ушкоджень чоловік помер. Посилена слідчо-оперативна група, котра прибула на місце події, одразу приступила до звичної роботи. Все свідчило про те, що господар пішов з цього світу не з власної волі. У помешканні виднілися сліди боротьби.
Івана Шебелу, сина загиблого, стражі порядку знали, мов облупленого. За скоєння крадіжок молодик тричі побував у місцях позбавлення волі. Вперше на "зону" потрапив у 14 років. Відтак пішло, поїхало. Відбувши строк покарання, на волі довго не затримувався. Злодійський "промисел" завершувався лавою підсудних.
...Прокинувшись від п'яного сну, молодик здивовано вирячив очі на працівників міліції та медиків: що вони тут роблять? У міру того, як з голови випаровувався хміль, приходило усвідомлення того, що скоїв непоправне. У розмові з оператив-никами Іван зрозумів, що приховати правди не вдасться. Надто вже багато доказів його вини. Тому став розповідати про те, що трапилося кілька годин тому...
Звільнившись утретє з місць ув'язнення, молодик на шлях виправлення не став. Вабило легке життя. Повернувшись у батьківську домівку, став час від часу заглядати у пляшку. Та, як відомо, де чарка, там і сварка. Нерідко у пориві п'яного гніву між батьком і сином виникали сварки, котрі, не виключено, завершувалися бійкою.
І того вечора син з батьком вирішили посидіти за чарчиною. Спочатку розмова була мирною. Та коли ємність спорожніла, між двома Іванами наче чорна кішка пробігла. Певніш за все, батько просив своє чадо взятися за розум і розпочати жити, як інші. Слово за слово, й спалахнула сварка.
Коли словесні аргументи були вичерпані, Іван-молодший у пориві люті стиснув кулаки і звіром накинувся на батька. А що міг зробити чоловік проти значно дужчого супротивника. Благання припинити екзекуцію тиран пропустив повз вуха, осатаніло гамселячи батька. Зупинився лише тоді, коли закривавлений чоловік бездиханно розпластався на підлозі. Замість того, щоб надати допомогу, Іван подався в кімнату, де солодко простягнувся на дивані. За хвилину він вже міцно спав...
Після завершення слідства справу розглянув Мукачівський міськ-районний суд. Під час процесу Ше-бела визнав свою вину, каявся, що позбавив життя батька. Мовляв, у всьому пиятика винувата.
Вироком суду Івана Шебелу засуджено на сім років позбавлення волі.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду вирок залишено без змін.
Іван ЛАДЖУН, "Відомості міліції"
12 березня 2007р.
Теги: