Вже п’ятий рік поспіль спокійне місто над Ужем в кінці березня вибухає численними перфоменсами, збираючи поціновувачів мистецтва (вербального та візуального) з України та із-за кордону. Цьогорічний фестиваль, який з еротично-епатажного літвечора перейшов у розряд духовно-соціального дійства, триденним марафоном перевірив на витривалість любителів поезії та прози. Зізнаюся, що відвідати більше 20 різнопланових мистецьких заходів виявилося не такою вже і легкою справою. Але географія забігу була цікавою: художній музей ім. Й.Бокшая, театр ляльок "Бавка", дегустаційний винний зал "Шардоне", кав’ярня-музей "Під замком" (колишній "Снек"), кафе "Кактус", кав’ярня "Джаз-кафе" та бар "DEEP", як і географія учасників та гостей фесту: Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Київ, Харків, Одеса, Варшава, Брест.
По кількості відвідувачів художньому музею не було рівних, можливо тому, що більшість заходів проходило саме тут. Такого аншлагу (велика виставкова зала рясніла молоддю), напевно, ці холодні стіни ще не бачили. Саме холод став другою візитівкою цього закладу. Але попри низьку температуру тут хотілося бути, бо тут вирувало життя, тут було цікаво. Дискусія на тему „Еротика в житті, мистецтві та її вплив на суспільство” довела, що за одним "Круглим столом" можуть уживатися "літературні походеньки" відомого львівського письменника Юрій Винничука, "Stop cекси́зм" директора Закарпатського обласного центру гендерної освіти Маріанни Колодій та проповіді отця Владислава. Художня та фотовиставка, яку презентувала закарпатська Асоціації митців "Ротонда" разом із киянами, запам’яталися сентиментальними фотографіями вагітних жінок та звабливими фото в стилі "ню" Валентина Кузана, Олександра Задираки, Анастасії Черкіс, еротичними скульптурами Миколи Рогаля.
Пізнавальними були презентації антології ЕротАртФесту „Березневі коти” та збірки лірично-еротичної прози "Лінії пристрасті" київського журналу "Дніпро". Перша увібрала абсолютно різні за стилем прозові та віршовані твори 53 учасників та гостей фестивалю. Як стверджує упорядник книги та організатор фестивалю Vік Коврей, ця антологія є вершиною айсберга текстів, що читалися на фесті упродовж останніх п’яти років в Ужгороді. До "Лінії пристрасті" увійшли кращі твори з тих, що надійшли до редакції журналу протягом 2009 року. До неї потрапили і двоє наших закарпатських літераторів – Олександр Гаврош та Ірися Ликович – учасники перших "Березневих котів". Цією книжкою розпочалася серія "Чуттєва еротика", у якій порушуються морально-етичні проблеми стосунків чоловіка і жінки.
За досягнення найбільшої густини тютюнового диму у приміщенні змагалися "Кактус" і "Снек". Обидва збирали переповнені зали (хто не встигав прибігти завчасно і зайняти собі місце, змушений був стояти годину-другу), бо саме тут проходили поетичні читання та творче змагання за найкраще читання поезій (Третій Еро-слем купАж). У "Снеку" улюбленцем публіки став білорус Сергій Прилуцькі на прізвисько Сірошка Пістончик (Брест-Київ) із своїми гумористичними замальовками з життя простих "трудяг", а у "Кактусі" рівних не було киянину Дмитру Лазуткіну, чемпіону України зі слему, який виграв і ці змагання. Хоч на сцені поет та спортсмен почувався як риба у воді, але оголити верхню частину тіла на численні вигуки публіки так і не наважився. Переплюнула всіх по еротичності та, мабуть, по кількості матюків ужгородська красуня Оксана Варга - дівчина-провокація (до речі, її щойно видана поетична збірка так і називається "Провокація").
Ну, а ляльковим театром всеціло володіли Юрій Винничук, який удостоївся Першої фестивальної премії „За потенцію Еротичного мистецтва” й тексти якого можуть слугувати навчальним посібником по зваблюванню прекрасних і не дуже панянок, киянка Маріанна Кіяновська та гості з Варшави Зофія Балдига та Анета Камінська. Остання виділялася своєю манерою читання поезії (неодноразове повторення та розтягування слів).
У тому, що краще за закарпатське вино може бути лише відеопоезія, а разом ці два питва складають вибухову суміш, змогли переконатися відвідувачі дегустаційного винного залу „Шардоне”. Життєва проза, запакована у обгортку витонченої еротики і наповнена філософським змістом не одного змусила задуматися, усміхнутися і витерти сльозу.
Отож, фест був гарною нагодою цікаво і з користю провести кілька днів. Кожен знайшов на фестивалі щось близьке саме йому, збагатився новими знаннями, досвідом і можна вважати, що літературне свято вдалося. "Березневі коти" довели, що Ужгород прекрасний не тільки тоді, коли цвітуть сакури, але і коли нявчать "мацури" (коти по-закарпатськи).