Сьогодні з вуст високих керівників новоствореного уряду дедалі частіше лунають заклики до відновлення діяльності Вільних економічних зон (ВЕЗ) і Територій пріоритетного розвитку (ТПР).
Нагадаємо, що ці території, які мали суттєві пільги зі сплати різних податків, діяли в нашій країні протягом ряду років і потім з приходом "помаранчевої" команди були закриті. Ще в 2004 році кандидат на президентський пост України Віктор Ющенко обіцяв громадськості, що у разі його приходу до влади він розбереться з цими територіями. Тоді "помаранчева" команда вважала, що СЕЗ і ТПР, більшість з яких працювали в Донецькій, Луганській та Закарпатській областях (вотчинах Партії регіонів і СДПУ (о)), користуються непомірними пільгами своїх покровителів, не перераховуючи до держбюджету практично ніяких коштів.
Проте вже останній уряд Юлії Тимошенко став усе частіше "ностальгувати" за такими зонами. І ось тепер Кабмін Миколи Азарова може втілити в життя мрії багатьох.
Так чим такі хороші і в той же час погані СЕЗ і ТПР для держави і простих громадян?
Днями голова Донецької обласної державної адміністрації Анатолій Близнюк заявив, що СЕЗ і ТПР в його рідній області забезпечували до 27% податкових надходжень. "За час роботи ВЕЗів і ТПРів в Донецькій області було оновлено 4,5% основних фондів, ці фонди дали 12% промислового виробництва на новій технології, на новому рівні, з меншими витратами", - наголошує Анатолій Близнюк.
Як вважає віце-прем'єр Андрій Клюєв, з кожною СЕЗ і ТПР потрібно було розбиратися окремо. На його думку, в Україні були такі території, які працювали дуже ефективно, і такі, які взагалі не працювали.
Якщо вірити статистиці кінця 2006 року, коли тодішнє Мінекономіки обробляло дані щодо ефективності роботи СЕЗ і ТПР, то до 1 грудня 2006 року в СЕЗах були розпочаті 169 проектів на 1,8 млрд. доларів (левова частка яких припадала на іноземні інвестиції). У ТПР було залучено в два рази більше капіталу - понад 4,6 млрд. доларів (з них близько 3 млрд. доларів іноземних інвестицій).
Як відзначає кореспонденту "Багнета" економічний експерт Андрій Сущенко, показники сплати податків в цих територіях також були абсолютно різними. "Тут я солідарний з Андрієм Клюєвим - потрібно аналізувати кожну зону в окремо і, якщо її робота неефективна, то закривати її. Зони і ТПР, що добре працюють і, відповідно, платять чималі податки в казну держави, потрібно було залишати", - вважає експерт.
За його даними, до кінця 2006 року від ТПР було зібрано близько 5,7 млрд. грн. податків і практично всі (4,25 млрд. грн.) дала ТПР "Донецьк". "Ще по одному мільярду дали ТПР в Харкові та Криму. Такі ж ТПР, як Шостка (Сумська обл.), ТПР у Чернігівській та Луганській області до бюджету практично нічого не дали. Саме ці ТПР і слід було закривати, а не ті, які несли "золоті" яйця ", - говорить експерт.
А ось у роботі СЕЗ, як відзначають експерти, були абсолютно інші показники на регіональному рівні. Найкраще працювала СЕЗ "Закарпаття", яка з усієї суми податків зон (1,5 млрд. грн.) перерахувала до бюджету 915 млн. грн. Донецькі СЕЗ за сплатою податків виявилися лише на четвертому місці, а податок на прибуток вони оплачували ще гірше. Мінімальні ж суми були сплачені СЕЗ "Порт-Крим", "Рені" і "Славутич".
Цікаво, що СЕЗ "Закарпаття" після скасування в 2005 році урядом ряду пільг для таких територій, закрила більшість своїх проектів і за рахунок решти змогла вийти на гарний прибуток і сплату податків. А от інші СЕЗ домогтися таких успіхів так і не змогли.
Експерти вважають, що вся справа тут криється у двох аспектах: хороший менеджмент регіону та ступінь депресивності території. Так, у такому депресивному регіоні, як Шостка, успіхів не спостерігалося. Інша справа - Закарпаття - добре забезпечений природними, трудовими ресурсами регіон.
І ще СЕЗ і ТПР в свій час давали роботу сотням тисяч людей. Це теж їх великий плюс. Під час економічної кризи розвиток цих територій стане "рятувальним" колом для багатьох безробітних. Однак тепер потрібно з урахуванням минулих помилок прораховувати всі негативні і позитивні сторони відкриття тієї чи іншої вільної території.