Одне зрозуміло: запобігти повені неможливо, але мінімізувати збиток реально. На сьогодні Закарпатський регіон, найбільш багатий на паводки, виявився більш підготовленим до лиха, ніж інші. Багато в чому завдяки грантам і допомоги європейських сусідів.
"Для нас повінь - звичайна справа", - розповідає начальник Закарпатського обласного управління по водному господарству Володимир Чіпак. На екрані - докладний графік підйому води в річках, складений завдяки даними з 44 пунктів моніторингу річок. Пунктирна лінія ще наприкінці лютого стрімко поповзла вгору і тепер тримається вище червоної, судячи з усього, критичної лінії. Дані на моніторі говорять про те, що повінь на Закарпатті є, але по факту поки що нікого не затопило.
"У нас цілодобово працюють 22 насосні станції, які відкачують 4 млн кубів води, - пояснює очільник облводогоспу. - Навіть незважаючи на те, що на одній станції зламався насос, в Чопі великий паводок, а на Тисі вже підйом на п'ять з чвертю метрів, все одно ніде немає переливів ". "З кожним роком амплітуда паводків зростає, і це один з елементів зміни клімату. Тому немає сенсу з ними боротися, треба вчитися з меншими втратами переживати повінь. Онак, фінансування повторює криву паводку, - скаржиться Чіпак. - Гроші виділяють із запізненням, тільки після того, як людей заллє".
Закарпатські села десятки років чекають, поки в них почнуть будувати протипаводкові споруди. Наприклад, жителям села Зарічне дамбу пообіцяли за Кравчука, а побудували тільки за Ющенка.
У деяких селах дамби зміцнювали за рахунок донорських організацій з Європи. Наприклад, у селі Квасово, де в результаті повені 2004 постраждало 68 будинків, дамбу реконструювали за гроші іноземців. Тепер місцевий голова Василь Губаль щорічно приймає гостей з Євросоюзу.
У гірському селі Нижній Бистрий місцеві жителі зміцнювали береги річки за рахунок швейцарсько-української організації Forza. На будівельні матеріали організація витратила 80 тисяч гривень. Однією з умов видачі грошей було те, що укріплювати береги селяни повинні за прикладом швейцарців, які проживають в подібних умовах - поруч зі швидкими гірськими річками. "У Закарпатті багато маленьких гірських сіл, до яких у держави ніколи не дійдуть руки, потрібно за прикладом швейцарців брати ініціативу на себе", - говорить співробітник Forza Юрій Дербаль.
Нагадаємо, що в 1998 році Закарпаття зіткнулося з руйнівною повінню. Збиток, нанесений талою водою, тоді оцінили у 800 мільйонів гривень. З держбюджету було виділено кошти на будівництво дамб. Через два роки і чотири місяці регіон знову накрило хвилею, тільки ще більш потужною. Проте на цей раз збиток був удвічі менший - близько 450 млн. гривень. За підрахунками Володимира Чіпак, кожна гривня, вкладена у запобігання руйнувань, заощаджує в десять разів більше. Щоправда, державні програми повністю ніколи не фінансувалися. Ось і зараз фінансування йде лише на 40%. За останні роки побудовано та реконструйовано 100 км дамб, ще 40 км берега укріплено.