Опинившись у Львові, я не втримався, аби не провідати знаменитого вченого. Пан Степан сам відчинив двері і став клопотатися гостем, (дружина прихворіла). Підігрів закарпатські голубці, налив «Бехерівки». «Ну, за Степана!» - випили ми за святого, чиї іменини вельми популярні у Львові й акурат днями відзначалися.
Попри солідний вік професор Стойко не перестає трудитися. Готує 200-сторінкову монографію «Ужанський національний парк: багатофункціональне значення», брав участь у написанні унікальної книжки «Вікові дерева Львівщини». Таке ж видання про найстаріші й найунікальніші дерева регіону, яким понад 500 років, пропонує написати й закарпатцям. «Дружина сварить, що мало відпочиваю», - розводить руками академік.
Розпитує мене про справи крайові. «Скільки не збираюся на Закарпаття, завжди кажу, що їду додому», - всміхається вчений. До речі, його син - уже теж професор, викладає у Львівському національному університеті біохімію. Ще один учень Степана Стойка - виноградівець Юрій Туниця - уже три каденції очолює Український національний лісотехнічний університет.
Сам професор 15 років керував радою Львівського будинку вчених. Це унікальна установа, яка існує лише в кількох містах України. Тут зосереджена діяльність науковців різних сфер. Працює секція історична, біологічна, філологічна, геологічна і т. д. Проходять засідання Наукового товариства імені Шевченка, всілякі урочистості, міжнародні конференції. Колективними членами Будинку вчених є найвідоміші виші міста Лева.
Колишній клуб конезаводчиків — одна з найімпозантніших будівель Львова. Недаремно саме тут відбувалися переговори президентів трьох країн - України, Польщі та Литви. Цього року за-
кінчується його капітальна реконструкція.
Пан Степан похвалився, що передав керівництво радою Будинку вчених у надійні руки - ректору Львівської художньої академії Андрію Бокотею. Тож наш земляк знову очолив авторитетну організацію, яка об'єднує вчених Галичини.
Олександр ГАВРОШ, "Старий Замок "Паланок"
02 лютого 2007р.
Теги: