Французькі сільгоспвиробники переконані, що закарпатські селяни мають великий потенціал

– Повірте, саме таким було наше сільське господарство після Другої світової війни. Кажу це не з іронією, а з легкою заздрістю. Франція тоді зробила ставку на індустріальне сільське господарство, промучилася півстоліття, і зараз знову повертається до дрібного, органічного фермерства".

У них не все так добре

Мсьє Патріс – керівник делегації французьких фермерів, котрі впродовж десяти днів ознайомлювалися з господарюванням по-закарпатськи. Зо два десятки "петі фермйи" (дрібних фермерів) з Асоціації "PaїsAlp" їздили краєм, дивилися, як працюють їхні закарпатські колеги, цмокали язиком, інколи присвистували і казали: "Це дуже цікаво".

Нинішнє французьке сільське господарство, попри гарний імідж, виявляється, має купу проблем. Насамперед економічного й екологічного характеру. Французькі фермери скаржаться, що їх давить глобалізація, і борються з власниками супермаркетів, закликаючи своїх громадян купувати сільськогосподарську продукцію на ринках і ярмарках. Не на життя, а на смерть воюють із великотоварними виробниками, котрі заради прибутків впроваджують у виробництво генетично-модифіковану продукцію. І не знають, як позбутися нажитого за півстоліття головного болю.

Ветеринар Поль Поліс, до прикладу, не приховує, що сьогодні у Франції дуже мало якісного молока. За його словами, на те, що продають у супермаркетах, мають алергію вже сорок відсотків населення країни. Подібна ситуація і з іншими продуктами харчування – м’ясом, овочами, фруктами, сирами. Фермери, які вирощують свиней, годуючи їх небезпечною хімією, для своєї родини купують "органічних" поросят від колег-сусідів, які не мають великих обсягів виробництва, проте гарантують безпечність і якість своєї продукції.

Очевидно, усвідомивши всі ризики і небезпеки індустріального господарювання на селі, французька держава сприяє розвитку органічного фермерства, підтримує саме дрібних виробників, котрі вирощують екологічно чисту продукцію. Найцікавіше, що вони не мають дуже багато землі й великих виробничих потужностей. Проте отримують від своєї роботи непогані прибутки.

До прикладу, у Патріса Мене 12 гектарів ріллі, приблизно стільки ж пасовищ і невеликий сад. Він спеціалізується на виробництві козячого сиру, хоча стадо має ніби й незначне – 30 голів. Проте у підсумку тільки з продажу продукції отримує 30 тисяч євро прибутку за рік. Це не враховуючи додаткових грошей, виручених від реалізації овочів і фруктів. Патріс трудиться з дружиною і лише в найгарячіші періоди наймає одного-двох працівників. Зайве й казати, що необхідною сільгосптехнікою він забезпечений завдяки пільговим кредитним програмам. Нашим дрібним фермерам таке життя поки що тільки сниться...

...а в нас не все погано

Французи зізнавалися, що на Закарпатті їм довелося багато чому дивуватися. З одного боку – складному становищу дрібних фермерів і селян, котрі намагаються заробляти реалізацією продукції, вирощеної власними руками. З іншого – потужним сільгосппідприємствам, котрі працюють за сучасними європейськими технологіями і мають дуже масштабне виробництво. Особливо раділи гості, коли натрапляли в нашому краї на французький слід.

Приміром, на свинокомплексі в селі Чопівці Мукачівського району зараз вирощують 15 тисяч тварин. Маточне поголів’я сюди завезли з Франції і тамтешній зоотехнік, відповідно до укладеної угоди, навчає наших спеціалістів технології годівлі й догляду за тваринами. Коли начальник управління сільського господарства ОДА Іван Паук повідомив про цей факт, гості одразу ж оживилися. І навіть не полінувалися вдягти захисні комбінезони (режимний об’єкт вимагає протиепізоотичних заходів), аби подивитися, яких же свиней вирощують на Україні. З того, як завзято фермери конспектували слова пана Паука і як часто звучало експресивне "о ла-ла!", можна робити висновок, що вони були вражені.

Крім свинокомплексу, побували гості й на молочній фермі СТОВ "Завидівське" у Новоселиці. Тут тільки розпочинається робота. І хоча високопродуктивних молочних корів завезли зі Словаччини не так давно, у хлівах уже перші телята. Господарство самотужки практично повністю забезпечуватиме кормову базу, а молоко планує переробляти у власному цеху. Ферма, за розрахунками господарів, зможе постачати на переробку 4 тонни молока щодня. Цей процес уже налагоджується. Нині з молока виробляють кефір, сметану, масло і творог. Реалізують продукцію переважно на ринках і закладам громадського харчування. Однак наразі обсяги ще незначні, поки що детально відпрацьовується технологія виробництва. Потужний вихід на ринок тільки в планах.

Відвідали фермери також комбікормовий завод у Ракошині, фермерське господарство "Орос" у селі Іза Хустського району, яке вирощує курей, кілька невеликих господарств на Хустщині. І, звичайно, вже знамениту "Селиську сироварню" у Нижньому Селищі, звідки повезли до Провансу з півсотні кружалець сиру. Приємно відзначити, що його сиролюби оцінили дуже високо, зауваживши, що 5 євро за кілограм такого делікатесу – одна з небагатьох приємних українських реалій...

Звичайно, французи дуже дивувалися зі слабкої допомоги Української держави сільському господарству, з тих невеликих доплат нашим фермерам, які вони час від часу отримують. Хвалили започатковану обласною владою практику підтримки виробників із регіонального бюджету. І настійливо радили: краще виробляти (і заробляти) менше, але орієнтуватися на якісну і безпечну продукцію.

Теги: фермерство, сільське господарство, французи

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати