В усі часи, коли йшлося про залізничну станцію Чоп, кожен підрозумівав Українські ворота в Європу, а звідси – митні переходи, прикордонні застави, яку обслуговував великий локомотивний парк. У ньому, як і на станції Чоп, працювали знамениті трудові династії залізничників. Усі відповідні виробничі і соціальні структурні підрозділи міста розбудовувались, виходячи з потреб його жителів, які були задіяні в них. А ті, що розбудовували їх, заради своїх нащадків чи то майбутніх поколінь, були людьми далекоглядними. Іншими словами, життя мешканців Чопа є невід’ємним від депо.
У середині червня ц.р. місто сколихнула чутка про те, що локомотивне депо м.Чоп буде приєднано до депо м.Мукачево. Тобто, з 1серпня 2009року згідно з наказом начальника Львівської залізниці Мостового М.В. (№ 328 від 25.05.209р.) відбудеться реорганізація. Деякі із політиків вирішили, як кажуть, пропіаритись і в хід пішли поговори… Городяни вдарили на сполох і дружньо вийшли на міську площу з акцією протесту проти такого рішення керівництва Львівської залізниці.
Міський голова Галина Цар невідкладно вийшла до людей, щоб роз’яснити ситуацію, порозумітися з городянами і цю гостру проблему вирішити мирно, за столом переговорів: „Приєднати Чопське депо до Мукачівського - це те саме, що пришити піджак до ґудзика. Крім того, і це є очевидним, Мукачево- чудове, самодостатнє, європейського рівня місто. Я переконана, що відомче рішення – поспішне, не продумане до кінця, бо в ньому не враховані інтереси ні нашого міста, ні його мешканців, які тут працювали десятиліттями, заробляючи на прожиття. Я обіцяю вам якомога скоріше зустрітись з керівництвом Львівської залізниці і провести переговори. Щиро вірю в те, що керівники залізниці проаналізують ситуацію, як логічно мислячі люди і приймуть правильне рішення“
З таким наміром вже наступного дня міський голова Галина Цар та секретар ради Оксана Фелдій, голова профкому Чопського локомотивного депо поїхали у Львів, де й зустрілися з М.Мостовим та його заступниками, помічниками – всього з боку відомства на переговори прийшло понад 10 осіб. Після тривалих перемовин, в ході яких Галина Василівна умотивували необхідність перегляду наказу, бо ж мова повинна йти не тільки про віртуальну економічну доцільність, а й про інтереси міста, котре мало бюджетне наповнення та людей, які не мислять себе без цієї структури і роботи в ній, де можуть застосувати свої знання, досвід, навички“.
Пан Мостовий, вислухавши представників Чопа, пообіцяв зважити всі за і проти і тільки так прийняти остаточне рішення.
Яким воно буде – питання з питань. Адже жителі Чопа вже пережили одне потрясіння – від’єднання локомотивного депо селища Королево, що на Виноградівщині, котре було підпорядковане Чопському. Оскільки це було зроблено у середині року, а міський бюджет був зорієнтований на відповідні поступлення коштів, проте внаслідок таких змін недоотримав 1,5 млн.грн., а це, погодьтеся, кошти – чималі, які вже були розписані за призначенням.
Іншими словами, Королівське депо відомство відтворило, а основне – Чопське, де напрацьовані досвід, прикордонні виробничі відносини з локомотивними депо Загонь (Угорщина) та Чієрна – над – Тисою (Словаччина) – реорганізовує. А точніше, планує приєднати до структури, яка виробничо слабша. ..
В якійсь мірі це нагадує дорогу, яка „вимощена благими намірами“...
Депо станції Чоп повинно залишатись Чопським – цього вимагають потомственні залізничники і жителі міста Чоп. Місцева влада підтримує їх.
Тепер останнє слово – за відомством.