Сергій Глущук: "Не любов до краси врятує світ, а любов до рідної природи врятує життя"

– Пане Сергію, знову експонується ваша нова виставка, що хотіли сказати на цей раз глядачеві?

– Зима і весна дала, нарешті, мені змогу попрацювати над давно задуманим: написати серію натюрмортів у класичному технічному виконанні. Поставив собі за мету: чи можна наблизитися до рівня голандських художників 17-18 століть? Глядач самостійно зможе відповісти на це запитання.

Виставку назвав "Квітуча краса". Героями моїх картин виступають різноманітні квіти, фрукти і частково дрібний тваринний світ: метелики, мухи, джмелі, бабки та ін.

Виставка експонується в світлому офісному приміщенні ПроКредит Банку, що в обласному центрі на Швабській вулиці. Коли вперше приніс і показав фотографії своїх робіт керівництву банку, вони мене запитали: яка концепція вашої виставки?

– Ну, і яка концепція?

– Ніколи раніше про це не думав, і взагалі цей термін почув років 15 тому. Художники, творячи картини, не думають ні про які концепції. Вони свою радість творчої праці передають глядачу. В цьому мета творчості. Не піаритися, не епатажувати, не пригнічувати, а ділитися позитивною енергією з глядачем, допомагати задовольнити його естетичний голод, дати відчути радість життя, допомогти оптимістично дивитися на світ Божий, можливо, навіть відкорегувати енергетику людини, вилікувати від депресії. В цьому вбачаю місію художників. Отриману насолоду від творчої праці передаю навколишньому середовищу. Я можу годинами дивитися на гарні картини, вони мене радують, як і будь яку людину з нормальним світосприйняттям. Про яку концепцію може йти мова? Концептуальне мистецтво деяких митців дуже надумане, формальне, може калічити душу.

На відкритті виставки я розповів своїм шанувальникам про власне бачення глобальних проблем людства. По-перше, якщо нічого зараз не змінювати і продовжувати споживацьке життя, нав’язане нам іншими промислово розвинутими країнами – це приведе планету до забруднення землі, отруєння повітря і води. Хижацьке знищення природних резервів вичерпає себе через 50 – 100 років і заведе цивілізацію в глухий кут. Це називається: жити авансом за рахунок життя наступних поколінь і на їхні плечі перекласти усі теперішні хронічні проблеми. По-друге, можливий вихід з екологічної кризи в окремо взятій країні. Наприклад: Німеччина чи Японія вирішують у себе ці нагальні питання, але проблема забруднення природи цим не рятується, а лише відтягує планетарну агонію років на 50. По-третє, світова спільнота примусовими методами встановлює правління якогось наддержавного органу, (комітету 300, як пише про це американський дослідник Джон Колеман ), при цьому вимирає 5 - 6 мільярдів населення, залишається лише так званий "золотий мільярд" – і чи знайдеться у ньому місце нам, Українцям?

Осмислюючи наше буття, пропоную четвертий варіант майбутнього життя планети без кризи. Концепція моєї виставки така: не любов до краси врятує світ, а любов до рідної природи врятує життя. Поклоніння не золотому тільцю, а поклоніння першоджерелам життя: сонцю, землі, повітрю і воді. Всі хибні ідеології доведуть життя на нашій планеті до "точки неповернення". Назад дороги не буде. Якщо залишити все на самоплив, життя дійде до самознищення. Краса уже не врятує світ! Останньою виставкою я закликаю: люди, схаменіться, полюбіть довкілля, не знищуйте його! Малюючи квіти і фрукти, я зосереджено запрошую глядача до світу чарівної природи, до світу прекрасних форм, кольорів, ароматів. Пелюстки троянд я щедро окропив джерельно чистою водою. Повітряний простір довкола букетів чистий і прозорий. Робімо все для того, щоб природна краса і прояви "розумного" життя залишилися не тільки на полотнах художників!

– Пане художнику, а як ви розумієте слово "духовність" у мистецтві?

– Пригадую свою персональну виставку у Києві у 1993 році. Дві жіночки, виходячи з залу, дорікнули, що в моїх картинах не вистачає духовності. Я був спантеличений і задумався. Спочатку вважав, що духовність подібна на "святий дух", що сходить з небес на кожного художника, потім – що духовне мистецтво творять лише обрані. Та відповідь почув лише через 16 років. Нещодавно слухав передачу на цю тему по радіо "ЕРА". Мистецтвознавець з Одеси вповіла, що так, як церква відокремлена від держави, так і духовність відокремлено від псевдомистецтва, духовність у творах або є, або нема. Це означає: що би не малював, не зображував художник, його твір або є одухотвореним мистецтвом, або ні. Третього не дано. Хоч зображуй Бога на кожній картині, але невміло, недосконало – духовності це не додасть. Духовність можлива лише у віртуозно і технічно досконало виконаній роботі.

– Сформулюйте, будь ласка, думку, що таке українська національна ідея?

– На цю тему написано багато книг. Кожний громадянин розуміє її по-своєму... Наповнює змістом і становить триєдність Української національної ідеї: 1 – спільна українська земля (держава), 2 – українська мова, 3 – Рідна Українська Національна Віра. Заберіть хоча б один складник, або підмініть Українську Віру мусульманством чи буддизмом – Україна зразу ж зникає. Українців чекає велике духовне прозріння у найближчі роки. Нам потрібно духовно оновитися, повернутися до першоджерел нашої духовності, відкинути хибний шлях останнього тисячоліття, бо він привів нашу країну до всеосяжної колоніальної залежності, до величезної економічної і духовної руїни. Потрібні планетарні зміни в мисленні людей. Спасіння України і людства в обожненні природи, у житті в гармонії з її законами, а не за фальшивими, надуманими за кордоном, неукраїнськими світоглядними доктринами, релігіями та ідеологіями.

Теги: Ужгород, художник, виставка, Сергій Глущук

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати