Під час завершального етапу польового виходу гірські піхотинці навчалися долати скельні виступи Карпатських гір, вивчали різновиди спусків по мотузці - способом Дюльфера, на карабіні, за допомогою спеціального пристосування.
Необхідно зазначити, що таку “обкатку” горами в ході польового виходу пройшли й військовослужбовці, які нещодавно прибули для подальшого проходження служби зі 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України, дислокованого у Десні на Чернігівщині. Це був їхній перший польовий вихід.
Як зазначив командир окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону підполковник Микола Кулинич, виходячи зі специфіки виконання завдань, на гірську підготовку за програмою виділяється 100 годин навчального часу.
- Військовослужбовці спочатку навчаються в частині, у класі з гірської підготовки, потім - на обладнаному власними силами гірському тренажері. Пройшовши ці етапи, у різні способи діють у горах, - повідомив підполковник Микола Кулинич.
За його словами, у класі з гірської підготовки окрім теоретичних занять триває вивчення питань страхування і самострахування у парі, зв’язці. Причому - не виходячи з приміщення - на стіні з найбільш характерним гірським рельєфом, яку обладнали самотужки.
Практичні тренування військових скелелазів проводяться на гірському загальновійськовому полігоні, що поблизу Ужгорода. Цей полігон було споруджено у 1982 році спеціально для підготовки гірсько-піхотних підрозділів. У радянські часи тут готували фахівців, яких згодом направляли до Афганістану. Тепер на полігоні відновлено навчальні місця, повноцінно функціонують директриси - танкова та бойових машин піхоти.
У той же час необхідно зазначити, що недостатнє фінансове забезпечення Збройних Сил України позначилося і на аспектах життєдіяльності такої унікальної військової частини як окремий гвардійський гірсько-піхотний батальйон.
Зокрема, є проблеми з якістю комплектування особовим складом. Адже цей єдиний в українській армії підрозділ, здатний виконувати бойові завдання в умовах високогір’я, за логікою повинен комплектуватися виключно військовослужбовцями за контрактом. Але з таким сучасним рівнем грошового забезпечення та непривабливим соціальним пакетом для військовослужбовців-контрактників перейти батальйону на повністю професійну основу майже нереально.
- Жоден з діючих навчальних центрів Збройних Сил України не готує фахівців-інструкторів з гірської підготовки. Частково це питання можна було б вирішити, готуючи відповідні кадри за кордоном, наприклад, у Грузії та Швейцарії, де діють спеціалізовані центри. Але коштів на це не має, - констатував командир окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону підполковник Микола Кулинич.
Крім того, залишається актуальною й проблема із забезпеченням спеціальним спорядженням, гірським взуттям.
Але навіть за таких складних умов життєдіяльності військовослужбовці окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської механізованої бригади 13-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України демонструють високий рівень підготовки і професійної майстерності. Так, 2008 року один із взводів батальйону брав участь у спільних українсько-румунських навчаннях і продемонстрував відмінний рівень підготовки, приємно здивувавши закордонних колег.